БО ГОРЯТЬ ВЖЕ ТРУБИ

Кричить дядько на базарі:
Продаю дружину!
Вміє все!.. співати в барі,
Водити машину!
Була моя вірна Настя
Стерном хлібодарів...
Прошу, люди, за це щастя —
Дві сотні долярів!

Якийсь шпилик-свинопас
Огляда дружину,
Просить її стати в «фас»,
То нагнути спину.
Сподобалось купцю-Василю
Лице молодиці:
Даю, дядьку, за цю кралю
Сотню! Й міх пшениці!
По руках! Та, заодно,
Забирай і гуску,
Піде зерно... на вино,
Самогон й закуску!
Розрахуйся за хвилину,
Не дивись їй в зуби:
Час мені іти до шинку,
Бо горять вже... труби!!!