«ШВИДКА ДОПОМОГА» — ЦЕ НЕ ПОЛІКЛІНІКА «НА КОЛЕСАХ»

ВАРТІСТЬ ОДНОГО ВИКЛИКУ «ШВИДКОЇ» ДЕРЖАВІ ОБХОДИТЬСЯ У 104 ГРИВНІ
Школою професіоналізму справедливо називають роботу на «швидкій». Ось де перевіряють не лише знання, здобуті у медичному вузі, а й емоційну «загартованість» лікаря чи фельдшера, уміння діяти швидко, кваліфіковано, безпомилково. На викликах у них немає часу на ретельне обстеження, аналізи чи консультації із колегами. Щоразу — лише пару хвилин для надання екстреної допомоги. Нерідко діяти доводиться в умовах, котрі для звичайної людини можуть стати стресом на все життя: аварії, нещасні випадки, злочинні напади і, як наслідок, — кров, понівечені тіла, страждання, больовий шок... Життя також постійно підкидає їм роботу: невідомо, чим можуть закінчитися раптові пологи, втрата свідомості людини на вулиці чи серцевий напад. Втім, дуже часто трапляється, скаржаться лікарі, що «швидку» викликають для того, аби завезти п’яницю у медвитверезник, поставити крапельницю хворому «на дому» чи... витягнути кліща.
ІНТЕРНИ — ЦЕ ВЕСЕЛО ЛИШЕ В КІНО. НА «ШВИДКІЙ» ВОНИ — «ЗОЛОТІ»
Лікарів на «швидкій» не вистачало завжди, розповів головний лікар станції швидкої медичної допомоги Михайло КОРЧОМНИЙ. Колись у штаті було 32 штатних лікарських одиниці, тепер — 14, з них — чотири посади вакантні. Така ситуація не лише у Новограді, а скрізь в Україні. Найперше тому, що погодитися на цю важку роботу, — означає свідомо піти на труднощі. Тож у нашій «швидкій» працюють здебільшого досвідчені, але старші за віком лікарі, котрим передавати свій досвід практично нікому.
Лікарі-інтерни тут — на вагу золота, як 23-річна Валентина Ольшевська з с.Сусли. На зарплату приблизно у 900 гривень, яку отримує дівчина, прожити непросто. З огляду на те, що роботу слід не лише виконувати, а й «відчувати серцем», — взагалі складно. Ті, хто нині закінчує медичні вузи на платних факультетах, ніколи не погодяться йти на «швидку» — кошти, вкладені у навчання, на цій роботі не відпрацюєш, «лівих» грошей не заробиш. Лише через сім років роботи на «швидкій» держава передбачила для медпрацівника надбавку до зарплати у розмірі 60%... За цей час надивишся такого, що самому, не дай Боже, доведеться згодом лікуватися.
Як не парадоксально, такий природний фаховий відбір свідчить на користь тих, хто все ж погоджується тут працювати. Адже залишаються медики за покликом, а не «за вартістю навчання». Потрапивши до такого лікаря, у хворого більше шансів вижити, як цинічно це б не звучало...
Сьогодні станція укомплектована шістьма бригадами, загалом — близько сотні працюючих. Згідно із українськими медичними нормами, до складу кожної бригади мають входити лікар, фельдшер, санітар та водій. Проте, на утримання санітарів коштів немає, лікарів немає, бо через умови праці не хочуть йти сюди на роботу, тому основна робоча одиниця — фельдшери.
Ці фахівці є універсальними спеціалістами. Навіть екстрену допомогу, говорить Михайло Корчомний, окремі спеціалісти здатні надати не гірше за лікарів. Серед досвідчених умільців-фельдшерів станції Михайло Миколайович називає Ніну Макарчук, Мусліма Сеїдова, Олександра Максименка та Ігоря Гаврилюка. Звісно, серед їх незмінних наставників — досвідчені лікарі: Тамара Якубовська, Богдана Мартиневич, Валерій Дем’яненко. Це — лікарі широкого профілю, адже повинні знати і неврологію, і терапію, і хірургію, і акушер-гінекологію. Втім, практика і досвід у роботі «швидкої» — це ще не все.
ЛІКАРІ «ШВИДКОЇ» — ОДИН НА ОДИН ІЗ СОБАКАМИ ТА КОДОВИМИ ЗАМКАМИ
— Я вісімнадцять років вже працюю на «швидкій», — розповів фельдшер Муслім СЕЇДОВ. — Бачив і сльози, і вдячність... Ми усвідомлюємо, де працюємо, і знаємо, чого від нас чекають люди. Тому дуже ображає та дратує, коли доводиться «розпилювати» знання і досвід на горе-виклики до тих, наприклад, хто заснув на лавочці. Приїжджаємо, а п’яниця, дещо протверезівши, ще й «пошле»... Доводиться не раз стримувати власні емоції. Або приїхали на виклик вночі — під’їзди подекуди не освітлюються, табличок із номерами квартир немає, натомість є кодові замки... У приватних секторах може бути зачинена хвіртка, спущена собака, а господар навіть не вийде зустріти.
Хотілося би, щоб люди, котрі викликають «швидку», розуміли, що наша оперативність нерідко залежить і від них, — сподівається на підтримку фельдшер. — Бачив я роботу медиків у Німеччині — там не лише умови для роботи кращі, а й населення організованіше набагато, що полегшує роботу усім службам. Взагалі ж, за час роботи мені на чому лише не доводилося виїжджати на виклики: і на підводі, і на танку, і на маневровому поїзді — коли немає дороги, — усі засоби знадобляться.
«Приїжджайте терміново!» — найчастіше саме цю схвильовану фразу чують у телефонній слухавці диспетчери. Дехто забуває при цьому повідомити точну адресу або інші необхідні дані. Тож від роботи фельдшера-диспетчера також залежить багато — доводиться бути не лише медиком, а й психологом.
— Часом такого можна наслухатися... Різні трапляються люди, — ділиться Галина ІВАЩЕНКО. — Робота з людьми складна, інтуїція нерідко підказує, як з ким розмовляти, як реагувати в різних ситуаціях. У нас є постійні додзвонювачі, котрі із будь-якого приводу телефонують — збити тиск чи температуру. Бабулі часом кажуть: «А що мені вмирати, чи що?» Треба кожному пояснити, не образити... Коли викликів багато, — важливо правильно визначитися із пріоритетами, обрати першочергові виклики, від оперативної реакції на які залежить чиєсь життя.
У місті «швидка» зобов’язана приїхати на виклик впродовж 15 хвилин, у районі — максимум за півгодини. Аби забезпечити швидкість, обслуговувати район медикам допомагають дві фельдшерські бригади у Городниці та Яруні. Втім, погані дороги, віддаленість сіл чи погодні умови часто стають на заваді. Іноді на допомогу приходять МНСівці, витягаючи машину «швидкої» зі снігового замету чи багнюки — у екстремальних професіях не бракує ще й такого «специфічного» екстриму.
Проте, як не дивно для бюджетних установ, на хронічне недофінансування «швидка» не скаржиться. Говорять, добре, що медикаментами для порятунку людей забезпечені — скринька лікаря «швидкої» важить щонайменше десять кілограмів. У багатоповерхівці зі зламаним ліфтом ця вага не залишиться непоміченою, втім, це — «найлегша» проблема з арсеналу медиків.
Набагато сутужніше із каретами «швидкої»: з 2007-го автопарк поповнили лише три машини, увесь інший транспорт має стовідсоткову зношеність. Під час останнього футбольного матчу, щоправда, спікер-земляк Литвин, серед подарунків, презентував місту нову автівку «швидкої допомоги», придбану частково за кошти міського бюджету розвитку.
Це колись машини у «швидку» надходили повністю укомплектовані усім необхідним обладнанням. Сьогодні медичне оснащення автівок — найголовніша проблема на станції, адже коштує приладдя чимало. Часом доходить до парадоксу. Скажімо, скринька, з якою лікарі обслуговують виклики, на спеціальній медичній виставці коштує 800 гривень, а у будівельному супермаркеті така ж — 150... Звичайна киснева маска-інгалятор колись коштувала 36 карбованців, пригадує старший фельдшер Анатолій МАКСИМЕНКО, а нині... 7,5 тисяч гривень! Вартість звичайних пластмасових комірців для фіксації хребта — 700 гривень. А там же ж, окрім пластмаси, ­дивуються медики, нічого немає...
ДОРОГЕ ОБЛАДНАННЯ ДЛЯ МЕДИЦИНИ, ЯК БИТВА ІЗ ВІТРЯКАМИ — ДЛЯ ДОН КІХОТА
Попри фантастичні ціни (як для хронічно бідної вітчизняної медицини), торік міськрайТМО спромоглося придбати для «швидкої» чотири електрокардіографи, дефібрилятори, глюкометри, пневматичні шини. Останні, щоправда, пощастило отримати лише одній бригаді — для інших не вистачило коштів. Тож велика кількість зношеної за довгі роки апаратури, за словами Михайла Корчомного, потребує заміни. Хоча нинішні часи й не можна порівняти із найтяжчими 90-ми, коли відбулися масові скорочення і не платили заробітну плату. Навіть із паливом, запевняють медики, проблем у «швидкої» немає — щодоби на екстрені виклики виділяють 30 літрів.
Наразі ж про роботу в умовах екстриму медики «швидкої» говорять як про буденну справу. Хоча й у цій буденності ніколи не знаєш, що сповістить голос у слухавці наступної хвилини. Фельдшер Анатолій Максименко розповідає, що неординарних ситуацій трапляється безліч. Дивно, але життя виводить власні формули: розбита вщент машина — не завжди закінчується тяжкими травмами для людей, а, здавалося б, незначна аварія часом призводить до летальної травми. Якось вночі у Пилиповичах завантажена багатотонна машина злетіла з мосту, суттєво побилася, перевернулася догори колесами, а коли медики навпомацки пробралися на місце аварії, то побачили водія та його пасажира... цілими і практично неушкодженими, за винятком зламаного мізинця у одного з чоловіків. Серед складних випадків пригадують ДТП біля Маковиць, коли розбився автобус і слід було надати екстрену допомогу 18 пасажирам...
Підготовка до Євро-2012 свого часу спричинила чиновницький ажіотаж — про медиків згадали і зобов’язали висунути перелік необхідного, аби гідно зустріти європейців, котрі приїдуть на чемпіонат. Втім, побачивши потреби вітчизняної медицини, чиновники передумали і вирішили забезпечити найнеобхіднішим лише великі міста, де проходитимуть футбольні матчі. Наших же медиків зобов’язали до повної готовності у тому випадку, якщо раптом станеться якась пригода на трасі «Київ-Чоп».
Згідно із новими правилами виклику «швидкої», бригаду невідкладної допомоги можна викликати лише у випадках, що загрожують здоров’ю та життю людини. У іншому разі держава наділила диспетчера правом відмовити у виїзді і порадити звернутися у лікарню. Надто дорого бюджету країни обходяться виїзди, що не входять до компетенції «швидкої».