Терористи

Тротуаром батько веде за руку 4-річного сина.
Той канючить:
— Тату! Купи машину-у!
— Яку?
— Оту, що я показував.
— Вона дорога.
— Ум-у-ууу. Ну, купи-и!
— Іншим разом.
— Чого?
— В мене зараз стільки грошей немає.
— Є! Я Знаю!
— Ну, трохи є, — зізнається батько. — Але мені ще треба зі знайомими дядьками постояти, побалакати.
Малий нащадок закопилив губу:
— Знаю я тих дядьків. Мамі все розкажу!
Батько образився:
— Ти — зрадник!
— А ти купи машину!
— Відчепися!
Синок насуплюється, цвіркає:
— От мама дасть мені гроші, я куплю пістолет і застрелю тебе!
Батько аж спіткнувся:
— Що ти сказало??! Та я тебе зараз!... Та я тебе породив, я тебе і…
— Чого ви мучите дитину? — заступилася за хлопчака зігнута в три погибелі дама з клунками, котра чалапкала ззаду. — Купіть дитині вже ту машину. Треба вам ті дядьки із синіми носами!
Батько нащадка миттю відпарирував:
— А ви чого сюди свого носа пхаєте?!
Жінка, певна річ, захистила свою честь і гідність:
— Я би вас сама пристрелила!
Тут десь і бабка взялася:
— А я ружжо дам. Від мого старого лишилося. Винести? Он моя хата.
І — шмиг у хвіртку
А дама з клунками:
— То купите дитині машину?
І малий в унісон:
— Купиш машину, тебе питають?!
Батько хапає сина за руку тягне за собою.
— Куплю, куплю! Пішли вже! Терористи!