«Колись і я впаду,
мов той листок кленовий,
Відірваний від дерева життя».
Ю.КОВАЛЬСЬКИЙ
Сполоханим птахом снує душа
У лісі із свіжих дум,
Бо знову знялося її пташа,
Всміхнулося їй крізь сум.
Ураз сипонуло рядків дощем
Із пам’яті сірих хмар,
А кожен відчув неповторний щем
Від тих поетичних чар.
Й допоки лилася жива вода,
Наповнююч