ДІАЛОГ НА ВОРОТАХ
- 197
- коментар(і)
- 13-07-2012 21:21
Грицько Шворка на своїх воротах причепив застережливу табличку «Увага! У дворі злий пес!».
Наступного дня хтось на табличці слово «пес» виправив на «пси».
«Резонно! — Грицько подумки погодився з коректурою невідомого знавця правопису. — В мене таки і справді дві собаки».
Проте, інкогніто-педагог на цьому не зупинився і через день дописав: «Плюс пес-Шворка!»
Грицька це так узяло за живе, що він відписав нахабі-іксу: «Ти чого, баран, доколупався до моїх нових воріт?»
Оскільки місця на табличці вже бракувало, непопулярний автор продовжив діалог на воротах: «Від барана чую!»
«Ти що, гад, робиш?! Не чіпай ворота! Чого тобі від мене треба, скажений?» — такою була реакція Шворки.
Невідомий писар із відповіддю не затримався: «Це твої пси скажені!»
І зачепилися:
«Чому?»
«Бо твої звірюки мене покусали».
«Не лазь по чужих городах! Не кусатимуть!»
«Я лише проходив мимо».
«Не бреши!»
Наступної ночі у Шворчиному садку обтрусили яблука.
Грицько мало не збожеволів.
«Що ж ти, катюго, твориш, га?! Вони ж зелені іще!»
«Щоб знав!»
«Ідіот!»
«Бамбула!»
«Уб’ю!»
Шворка всю ніч просидів у засідці. Не спав. Пильно стежив за своїм двором. Та дарма. Коли він вибрався з-за копиці, що стояла неподалік від загорожі, то на воротах побачив свіжий допис: «Ну що, нюхало, зловив?!
Ворота були списані. Тоді Грицько приставив біля них дерев’яного щита.
Написав: «Ти хто, га?»
Отримав відповідь: «Грицько».
І далі:
«А по-батькові?»
«Васильович».
«А прізвище?»
«Шворка!»
«Так це ж моє фіо?»
«Ха-ха!!!»
«Що ти хочеш, сатрапе?»
«Собак прив’яжи своїх!»
«Прив’язані ж?»
«Не завжди!»
«Тепер нацькую точно!»
«Ким?»
«Собаками!»
«Не вийде».
«Чому?»
«Яблука же обтрусив!»
Грицько Шворка притягнув другого щита.
«Зловлю — ноги повідриваю!»
«Захекаєшся!»
«Я здогадався, хто ти?»
«Шворка?»
«Третин!»
«О-о! Як приємно!»
«Ось дільничний до тебе прийде, буде тоді «приємно!»
«А я і є дільничний».
«Баран!»
«Писок собачий»!
«Ну, начувайся!»
Раптом наступного ранку з’явився новий почерк. Невідомий написав: «Ви коли вгамуєтеся, дурні?!»
Знаєте, як рукою зняло. А то ще скільки тих щитів треба було б ставити!
Наступного дня хтось на табличці слово «пес» виправив на «пси».
«Резонно! — Грицько подумки погодився з коректурою невідомого знавця правопису. — В мене таки і справді дві собаки».
Проте, інкогніто-педагог на цьому не зупинився і через день дописав: «Плюс пес-Шворка!»
Грицька це так узяло за живе, що він відписав нахабі-іксу: «Ти чого, баран, доколупався до моїх нових воріт?»
Оскільки місця на табличці вже бракувало, непопулярний автор продовжив діалог на воротах: «Від барана чую!»
«Ти що, гад, робиш?! Не чіпай ворота! Чого тобі від мене треба, скажений?» — такою була реакція Шворки.
Невідомий писар із відповіддю не затримався: «Це твої пси скажені!»
І зачепилися:
«Чому?»
«Бо твої звірюки мене покусали».
«Не лазь по чужих городах! Не кусатимуть!»
«Я лише проходив мимо».
«Не бреши!»
Наступної ночі у Шворчиному садку обтрусили яблука.
Грицько мало не збожеволів.
«Що ж ти, катюго, твориш, га?! Вони ж зелені іще!»
«Щоб знав!»
«Ідіот!»
«Бамбула!»
«Уб’ю!»
Шворка всю ніч просидів у засідці. Не спав. Пильно стежив за своїм двором. Та дарма. Коли він вибрався з-за копиці, що стояла неподалік від загорожі, то на воротах побачив свіжий допис: «Ну що, нюхало, зловив?!
Ворота були списані. Тоді Грицько приставив біля них дерев’яного щита.
Написав: «Ти хто, га?»
Отримав відповідь: «Грицько».
І далі:
«А по-батькові?»
«Васильович».
«А прізвище?»
«Шворка!»
«Так це ж моє фіо?»
«Ха-ха!!!»
«Що ти хочеш, сатрапе?»
«Собак прив’яжи своїх!»
«Прив’язані ж?»
«Не завжди!»
«Тепер нацькую точно!»
«Ким?»
«Собаками!»
«Не вийде».
«Чому?»
«Яблука же обтрусив!»
Грицько Шворка притягнув другого щита.
«Зловлю — ноги повідриваю!»
«Захекаєшся!»
«Я здогадався, хто ти?»
«Шворка?»
«Третин!»
«О-о! Як приємно!»
«Ось дільничний до тебе прийде, буде тоді «приємно!»
«А я і є дільничний».
«Баран!»
«Писок собачий»!
«Ну, начувайся!»
Раптом наступного ранку з’явився новий почерк. Невідомий написав: «Ви коли вгамуєтеся, дурні?!»
Знаєте, як рукою зняло. А то ще скільки тих щитів треба було б ставити!
Микола МАРУСЯК
Коментарі відсутні