Зимовий дощ

«Колись і я впаду,
мов той листок кленовий,
Відірваний від дерева життя».

Ю.КОВАЛЬСЬКИЙ


Сполоханим птахом снує душа
У лісі із свіжих дум,
Бо знову знялося її пташа,
Всміхнулося їй крізь сум.

Ураз сипонуло рядків дощем
Із пам’яті сірих хмар,
А кожен відчув неповторний щем
Від тих поетичних чар.

Й допоки лилася жива вода,
Наповнюючи серця,
Забулася втрати гірка біда…
То Бог повернув митця!

Забило поезії джерело,
До нього усяк припав.
Усіх частував, небуттю на зло,
Поет, що листком упав.
Анатолій КЛЮСКО