- газета «Звягель-ІНФО»
- медіа твого міста
— Алло! Генерал-лейтенант Пришибєєв? — Я єсмь, генерал-лейтенант Пришибєєв, товаришу генерал-полковник Герасім-Муму! — Доповідай обстановку. — Слухаюсь! Отже, обстановка наступна. Наші непереможні і доблесні війська продовжують атакувати противника на всіх фронтах. Укропи, кидаючи численну зброю і боєкомплекти, відступають! Ще ось-ось і ми
— Доброго дня, шановна громадо! Гадаю, що представлятися мені не потрібно, бо ми вже давно знайомі! А хто мене ще не знає, то це я — відомий блогер Гаврилій Кондолуб. Як добре, що є така штука, як Інтернет! Еге ж? І я — еге ж! Бо є завжди можливість поспілкуватися з вами, з містом, яке я дуже люблю, як і вас люблю, мої любі, незчисле
— Алло! Тонь! Алло! Тонь! Алло!.. — Чьо, горить? — Привіт, Тонь! Привіт, Тонь!.. — У тебе, Каріно, переклинило? — А ти не чула? — Чьо, укропи в Москві?! — Не знаю! Не знаю!.. — У чому справа? — Сос! Сос! Сос!.. — Стоп!.. Заспокоїлася? — А... А... Пу... Пу... Пу... — Ну-у?! — Самашедший дєд «могілізацію» оголосив!
Їду по шосе. Після мосту дорога круто бере вгору. Аж тут мене, налягаючи на педалі, обганяє лихач на простому велосипеді. А в мене — «гірський». Проте, я і далі неквапом їду. А той пошкріб далі. І дуже обертається, чи я його не обганяю. Здався ти мені! Неподалік зупинки в лихача злетів ланцюг. Доки той його заправляв у зірочник
Петру Дубку — сімдесят вісім. І зібрався дід на війну. Прийшов до військкомату. Коли дійшла його черга, сувора жінка у військовій формі (її автомат висів на спинці стільця) здивовано спитала в старого: — Ви в якій справі, дідусю? Петро Дубок образився за «дідуся», бо був високого зросту, мав ще міцну статуру. І взагалі, Петро Дубок прин
— Алло! В-в-в... — Не «ве-ве-ве», а Володимир Володимирович! — Винуватий! Вол... Волк... Сволк... Сволч... — Ідіот! І не трусися там! Поки твої генеральські погони знімати не буду. Ти мені спочатку за «бавовну» на півдні відповіси! Що там за шухер на Херсоні? — Бандеру ловимо. — Відставити Бандеру! Ще зловимо його! Я про ешелон питаю
Навряд чи когось у світі здивуєш, коли скажеш, що московити є найбрехливішою країною на земній кулі. На болотах брешуть усі. Від малого — до великого. Безсоромно брешуть політики, посли. На всіх політичних майданчиках. Так брешуть, що аж тайга шумить! Бреше глава МЗС росії Лавров. Та коняча морда нещодавно на Петербурзькому економічному фо
— Алльо! — Ми вас слухаємо! — Вас там багацько? — А чому ви так думаєте? — Бо ви сказали: «Ми вас слухаємо!» То що, багато вас там? — Мільйон! — Слава Богу! Значить, супостату бусурманському капець! — А що ви хотіли, шановна? — Це служба по істреблєнію москалів? — Ви дивно поінформовані щодо нашої служби. — То ви не іс
Баба Василина сидить на лавці під кучерявою антонівкою. Пильно стежить за дорогою. За якусь хвилю стара пожвавлено почала соватися на деревині. З магазину поверталася баба Катерина. — Що там доброго купила? — А, — відмахнулася сусідка. — Усе добре. — Не знала, що ти така потайна! Сідай, перепочинь. — Та сяду. Постогнуючи, баба Катерина вмост
Рапорт про проведення спецоперації на спецтериторії спецбригадою «Спецзоркіх орлів»: «Доповідаю. Насамперед, про тактичні дії крейсера-флагмана «Москва». Отже, 14 квітня крейсер-флагман «Москва» востаннє відсалютував на честь нашої непереможної сухопутної спецбригади «Спецзоркіх орлів» і, згідно із заданим планом, трансформувавсь у субмари