- газета «Звягель-ІНФО»
- медіа твого міста
Іду якось тротуаром (було це влітку). Попереду мене вицокують шпильками дві панянки. Про рекламу мову ведуть. Говорять про освіжувачі, дезодоранти… На неймовірну спеку скаржаться.Одна каже другій:— Я до цього пітніла, як кобила! А оце купила один засіб…Я уявив собі спітнілу кобилу, спітнілу панянку на шпильках — і мене пересмикнуло.Та тут дамочки і
Наша сім’я живе неподалік траси «Київ-Чоп». Поряд — готель, кафе, сауна, стоянка для транзитного транспорту, станція шиномонтажу та автозаправка. Ми щодня заправляємо свою автівку саме тут. Та якось ніколи не звертала уваги на дівчат, які стоять по той бік траси, на узбіччі. Виявилося, що заробляють вони гроші саме тим, про що ви подумали. Безпереч
За рогом житлового будинку стоїть дівчисько. Смалить цигарку.До неї непомітно підійшов немолодий чоловік.— Ховаєшся?Неповнолітній продукт нової епохи від несподіванки аж підстрибнув, закашлявся, на очах виступили сльози.— Ну ви, дядь, дайотє! Маніяк, штолі?— «Штолі».— Нє поняла?!— Нормальний я.— А чьо нада?— От як тебе звати?— А што такоє?— Ні, ти
Єгор спав довго. Прокинувся перед обідом. На банальне запитання Марини «Де ти вчора був?» лише пробурмотів: — Корпоратив же був. — До ранку? — А як воно буває? — Я тобі дзвонила. Чому… — Батарея сіла. — А мозок не сів? Єгор наїжачився. — Не наїжджай! — А це чому? Чи я тобі не дружина? — Так, — чоловік рушив до холодильника. — Не чіпай мен
Сиджу. Рибу ловлю. Щоправда, тільки закинув. Стежу за поплавком.Аж раптом позаду — гул двигуна авто. За хвилю зашуміло, закричало, заверещало, зареготало…Здогадався: на луки приїхали ментальні дослідники місцевості.А в мене не бере. Риба. Мабуть, теж там у своїй водній стихії гуляє.Досадно.Несподівано затріщав лозняк. Із заростей вийшла людська іст
Саме з такими словами завітав до редакції 75-літній мешканець Новограда-Волинського Геннадій Миколайович Хмельов. Чоловік із непростою долею. Армія, училище, інститут, але у свій час довелося працювати простим робітником, трактористом, інструктором у ДТСААФ, потім доля закинула в Росію. Однак тягло до Звягеля. Повернувся, і знову — різні роботи. П
Слідчий капітан Смолич якийсь час, пильно дивлячись на худого, невисокого, напівзігнутого, нерішучого Юрія Гайдамаку, дивувався: і як воно могло таких чуднуватих речей натворити? Винуватець події сидів навпроти стража порядку. Голова опущена. Руки нервово м’яшкурили плетену чорну шапку. Зрештою слідчий порушив мовчанку. — Громадянине Гайдамако.
Вікторія повернулася з роботи як завше, близько сьомої вечора. Спочатку прийняла душ, а відтак заходилася готувати собі вечерю. Коли вже накривала стіл, — у двері подзвонили. Молода жінка здивовано хмикнула, мовляв: будьте ласкаві, ми до вас на вечерю приперлися! Але Вікторія цього вечора нікого не чекала. Подивилась у вічко і сама собі не повіри
ПІДСТУПНА ХВОРОБАПротягом року в населених пунктах району зареєстровано 229 випадків укусів людей тваринами, з них — 61 особі нанесли ушкодження бездомні тварини, 168 — домашні та 86 чоловікам надавалось антирабічне лікування.На території Новоград-Волинського району за 11 місяців 2011 року зареєстровано 8 випадків сказу, в 2009 — 14, 2010 — 5.Так,
Днями поблизу села Анета Новоград-Волинського району було відкрито пост дорожньо-патрульної служби «Звягель». Але чому цьому об’єктові присвоїли саме таку назву і в чому його значимість, призначення, ми попросили розповісти Романа Барановського, командира взводу ДПС із обслуговування стаціонарного поста №3 «Звягель».— Очевидний факт, що країна гот