252 29-07-2011
Зустрівшись, вони почали з банального.
— Привіт, друзяко!
— О, привіт!
— Скільки літ?..
— Стільки ж і зим!
Друзі дитинства не бачилися давненько. Радіючи зустрічі, один одному міцно потисли руки. Перекинулися звичними фразами, а потім один із них, Артур, запропонував:
— Миколо, а може, цю подію варто відзначити, га?
— А запросто!
Пішли до н