- газета «Звягель-ІНФО»
- медіа твого міста
Віктор займався бізнесом уже п’ять років. Розвернути свою справу допоміг батьківський спадок. Ішло ніби все непогано. Мав хороші прибутки. Крутився. Та ось ніяк не міг знайти собі другу половинку. Щоправда, повернувшись з армії, з одруженням не поспішав, мовляв, стану на ноги — і вже тоді! Але дівчину своєї мрії не зустрів і досі, маючи за плечима
У нашому районі відкрилася приватна зубна клініка. Кажуть, що й лікар-стоматолог там непоганий. Майстер свого діла!Мій син, Андрій, це також підтвердив:— Клініка класна! Лікують зуби без болю.— А ти звідки, — питаю, — знаєш?— Бо ходив туди.Пішов і я. Бо зуб ось уже днів зо три ниє, спокою не дає.Зайшов до вестибюля нової клініки. Всюди порядок, чис
19 лютого до редакції зателефонував мешканець вулиці Леваневського і повідомив про те, що на території Будинку офіцерів, поблизу парку Перемоги, якісь люди ріжуть дерева.На жаль, це вже не перший випадок, коли у тій місцині знищують зелені насадження. Одразу після дзвінка невідомого чоловіка, ми виїхали на місце події, однак «лісорубів» там уже не
Їх було п’ять чи шість. Зелені. Зростом п’ятнадцять-двадцять сантиметрів. Усі такі жваві! Гасають туди-сюди. Всюди зазирають, все перевіряють.— Один, два, три… — Петро почав перераховувати непрошених гостей.Налічив шість.Підійшов до вікна. Треба ж когось покликати. Диво це зафіксувати! Не кожен же день до тебе інопланетяни в гості прилітають!Цікаво
Іронічний вислів, що винесений у заголовку, почув од старої жінки, котрій не вдалося сісти до переповненої маршрутки.Правда, не пощастило не лише їй, а ще до півтора десятка звягельчанам, які, потираючи ніс і тупцюючи на втрамбованому ногами снігові, лишилися чекати на наступний автобус. А цьогорічна зима — немилосердна! Та хіба зважають на це пере
Петро (імена в матеріалі змінені) постукав у двері, але ніхто не подавав ознак життя. Загрюкав удруге. Десь за хвилини дві двері прочинилися і із-за них визирнув Василь. — Ти чого? — спитав сусід. — Мішок позич, — похитуючись, сказав Петро. Василь невдоволено хмикнув: — Це ти до мене о цій порі по мішок прийшов?! — Та треба. — Навіщо? — Ну…
«Якби я знав, в яку халепу вскочу, то ні за що не пішов би на повідку тих аферистів. Але все по порядку. Я хворію на простатит. Якось зі своєю дружиною почули по телевізору рекламу про чудодійний апарат, який лікує простатит. Подзвонили по тому номеру, що пропонувався. Нам одразу відповіли. Жіночка приємним голосом поцікавилася моїм здоров’ям. А по
Петро Олексійович, заходячи до під’їзду, знову помітив Марину з тим поганцем. Вони сиділи на лавці дитячого майданчика. Той нікчема тримав в обіймах його дочку і цілував. Марина не пручалася, хихотіла. Зціпивши зуби, Петро Олексійович, спересердя грюкнувши дверима, ступив на сходинки. Коли повернулася дочка, він влаштував їй натруску. — Марино!
До Великих Ямок з’їхалися поважні особи. Відделегували їх до цього прекрасного краєвидами і людьми краю керманичі найвпливовіших рухів-розрухів.Мета приїзду — аукціон. Аукціон незвичайний, на якому мали продавати… Але про це, гадаємо, краще оголосить ведучий аукціону.Отже, коли, зрештою, всі присутні в залі повсідалися на рипучих стільцях, він пафо
Записано Світланою Ніколаєнко, позаштатним кореспондентом газети «Звягель-Інформ», під час телефонного опитування міських жителів з приводу голосування на виборах Президента. — Доброго дня! — Доброго! Щось не впізнаю. Ти, Ксюха? — Ні. Це вас турбують із газети «Звягель-Інформ». Ми проводимо незалежне соціологічне опитування на тему «Вибори». Нез