- газета «Звягель-ІНФО»
- медіа твого міста
«ДРОВЦЯТА-ЦЯЦЯТА»
360 03-12-2010— Алло! Здрастуйте!— Доброго дня!— Я у вас якось був.— У мене багато хто буває. Нагадайте про себе.— Веселий такий. У порозі спіткнувся.— Щось таке пригадую.— І ще відро води перекинув. Смішно було, еге?— Ну, як вам сказати…— Смішно, смішно! Обидва реготали, коли я ще підсковзнувся і гепнувся на болюче місце.— Ну…— Не пам’ятаєте?— Та пригадав уже!
ГРИБНИКИ, КАБАНИ І… РЕКЕТ
515 26-11-2010Днями по зеленухи-сивухи поїхав. Гриби такі. Зеленушки — зеленого кольору, сивушки — сірого. Вони до морозів ростуть. Часто — під мохом. Лише горбочки видно. Їх шукати треба вміти. Та й мало їх тепер. Не встигають рости. А що їх раніше було-о!.. Казали: хоч косою коси!Стою перед стіною лісу. Війнуло запахами хвої, прілим листям, мохом, грибницями…С
БЕШКЕТ ЗІ СТРИПТИЗОМ
312 26-11-2010Через чергову частину міліції не так просто пройти, тому і цього чоловіка, котрому на вигляд було років сорок п’ять, також перепинили правоохоронці. — Ви до кого? — поцікавився капітан. — Я — Леонід Копиленко, — пригнічено мовив той. — Мені треба заяву написати. Мене побили. — А хто побив? — Та є там один псих, — Аркашка. — Ви його знаєте? —
ЗА БРАТА БРАТ…
403 05-11-2010Дзвінок пролунав опівночі. Руслан уже з добру годину спав. — Що ще за лунатик о такій порі? — пробурмотів чоловік і звівся на лікті. А відтак, труснувши головою, потягнувся до приліжкової тумбочки. Намацав мобільний телефон. Приклав його до вуха. — Ну, хто там ще? — Руслан Плуж? — спитали в трубці. — Ну я. — Слухай уважно… — Слухаю. — Не пере
ЯБЛУЧНІ АПЕТИТИ
321 29-10-2010Надія сіла обідати. Та щось її примусило подивитися у вікно. Подивилась — і враз зробила великі очі: під яблунею ходив якийсь чоловік і збирав до пакета червонобокі соковиті плоди. «Що за неподобство?! — розсердилася молода жінка. — А, може, то брат прийшов?» Вийшла з хати. Підійшла до невеличкого парканчика, що огороджував сад. Ні, не брат. Яке
ЗНЯТТЯ СТРЕСУ І ПІДНЯТТЯ ДУХУ
599 15-10-2010Вкрилися дерева золотом і багрянцем. Повіває слабкий вітерець, зриваючи з гілок листя, яке, хвильку покружлявши човниками в повітрі, знаходить прихисток на ще не зовсім охололій землі. Сонце ще намагалося подарувати часточку свого тепла, пронизуючи осінні хмари своїми променями. Поля ще пахли пізнім різнотрав’ям…Саме в ці дні у Брониках, на старому
«ТАКСІ» НА ПРОДАЖ
372 15-10-2010Четверо студентів одного з технікумів після занять вирішили «відірватися по повній». Спочатку міцненьку пили в кафе-барі, потім — у парку, а затим уже «доганялися» в барі. А коли добряче «взяли на груди», — подалися знову до центрального Парку. Вешталися туди-сюди, курили, зуби скалили, до дівчат чіплялися. — Скукота, — кисло мовив Василь. Йому на
ГЛИНА, ВЕРБА І СПАЛЕНА «ТАЧКА»
401 20-08-2010(Закінчення. Початок у №33) До зали ввійшла повновида жінка пенсійного віку. Це була куховарка бару Олена Саприкіна. Подивившись на підсудного, емоційно почала:— Я добре пам’ятаю той вечір. Знаю характер Юри. Він вічно ганяє, щось розбиває. А потім хазяйка до мене з претензіями: тітко Олено, а де посуд? Ну, це таке. Бачила, як Василь кілька разів д
ГЛИНА, ВЕРБА І СПАЛЕНА «ТАЧКА»
521 13-08-2010Біля одного із барів згоріло авто місцевого «крутяка» Васі Глиняка. У підпалі підозрюють офіціанта Юрія Вербу. Довго тривало слідство. Потім справу було передано до суду. Подаємо дещо скорочений варіант того незвичайного засідання.Суддя:— Підсудний, ви готові давати свідчення?Юрій Верба:— Так.— Тоді розкажіть, будь ласка, що сталося в барі п’ятнадц
«ФАКТ НА ВСЕ ЛИЦЕ»
363 30-07-2010— А ми отруїлися.— Хм. Це погано.— Звісно. Але ви не зрозуміли. Ми отруїлися вашою горілкою.— Не може бути!— Може.— А хто це «ми»?— Я і мої колеги. Міцну на рибалку брали. У вас.— Коли брали?— В минулу суботу.— Правильно. Спека була.— І що?— Перегрілися на сонці. Ось і…— Ми в затінку сиділи. Під вербою. Потім під дубом.— Ага! Значить, переходили і