- газета «Звягель-ІНФО»
- медіа твого міста
Дехто мисливців називає варварами, звинувачуючи їх у середньовічній жорстокості, мовляв, як може сучасна освічена людина цілитися з рушниці у невинного птаха?! Часто мисливців плутають з браконьєрами, вважають авантюристами і пияками (хоча справжні мисливці на полюванні не п’ють).А дехто навпаки мисливство називає благородним заняттям справжніх чол
Володимир Джангвеладзе народився 1959 року в Батумі (Грузія). Останнім часом проживав у Києві. За крадіжку ювелірних виробів 2006 року Києво-Святошинським районним судом був засуджений на три роки і шість місяців позбавлення волі. Вийшовши з тюрми, на виправлення не став. Знову вдався до крадіжки і знову був затриманий працівниками міліції.У ході с
Дениса розбудив дверний дзвінок. Не поцікавившись хто там, клацнув замком. На порозі стояв усміхнений Артур, його приятель. — Привіт! Ти чому так рано? — позіхаючи і чухаючи потолицю, пробубонів Денис. — Як рано? — здвигнув плечима Артур. — Уже скоро обід! — Серйозно? — Подивися на годинник. Чого пика така пом’ята? — Та гуляли вчора. — Що ві
18-річний Андрій займався продажем одягу на ринку. Мав таку-сяку копійчину, проте йому забажалося більшого. Одного дня в центрі міста, зустрів свого приятеля. Запропонував йому обікрасти пенсіонерку, самотню жінку, котра проживала на «Дружбі». Останній погодився.Серед білого дня крадії прибули в даний район. Знайшли потрібний будинок. Його господин
Сталося це наприкінці січня цього року. Троє молодих чоловіків, мешканців району, зранку зустрілися на ринку. Випили пляшку горілки. За розмовою один з них, Григорій, запропонував хлопцям розважитися.— А що це за розваги? — поцікавився приятель, Валентин.— Куницю треба вигнати з горища,— відказав Григорій. — Завелася на даху. Постріляємо. Потім пол
Андрій був душею компанії. Його із задоволенням запрошували на різні гулянки. Тому й почав більше випивати, до запоїв. Став злим, неврівноваженим. Частіше піднімав руку на дружину. Він не любив пити наодинці, — тож примушував Ольгу вживати спиртне разом з ним.Спочатку дружина під різними приводами відмовлялася, але згодом і сама почала заглядати д
Володимир — уродженець республіки Казахстан. Має 45 років. Однак більшу частину з них просидів там, де Макар телят не пасе. Був визнаний особливо небезпечним рецидивістом. Останнім часом вважався громадянином України і проживав у Новограді-Волинському. Тут завів знайомство з такою собі Тетяною, котра також свого часу п’ять років з семи присуджених
24 травня мені зателефонував один рибалка і повідомив, що в районі пішоходного мосту, біля дуже вже відомого «об’єкту» (якого саме — називати поки що не можемо, оскільки того дня протокол скласти не встигли але обов’язково складемо!) браконьєри знімають сіті на очах багатьох рибалок. А, знявши снасті, вони швидко шугнули у вищезгаданий «об’єктик».
Людмила з Валерієм давно мріяли про авто. Не один рік, лишаючи дітей на батьків, удвох їздили на заробітки за кордон. І ось нарешті потрібну суму зібрано. — Ну, що,— нетерпілося Валерію сісти за кермо новенького легковика, — до столиці? — Завтра ж і вирушаємо! — заблищали очі в Людмили. А відтак роблено закопилила губи. — Але я теж буду їздити на
— Алло! Дідусю, ви?— Я, внучко, я!— Здластє!— Здорова будь! Що робиш?— Ніцього.— Тато, мама вдома?— Егез. А в мене сельозки!— Серьожка приходив?— Та ні! Мені вуха пльокольоли.— Навіщо прокололи?! Серьожці прокололи?!— Та йому не кольоли! Мені пльокольоли!— То це Серьожка тобі проколов?! От я йому задам! А чим він тобі їх колов?— Голькою. Алє…— А та