- газета «Звягель-ІНФО»
- медіа твого міста
(Закінчення. Початок у №33, 34, 35, 36 від 04.09.2015 р.)ПРО НЕЗЛАМНОГО КРАЄЗНАВЦЯ І ПЕДАГОГА ГРИГОРІЯ ЮХИМОВИЧА ХРАБАНАСам активно співпрацював із видатними вченими колишнього СРСР — А.Г.Брайчевським, В.В.Грабовецьким, В.С.Кропоткіним, Е.А.Симоновичем, Є.В.Махно, В.Т.Пашуто, О.С.Компан, В.В.Мавродіним, Ф.Т.Шевченко, П.М.Шморгуном і письменниками К
(Продовження. Початок у №33 від 14.07.2015 р.)ПРО НЕЗЛАМНОГО КРАЄЗНАВЦЯ І ПЕДАГОГА ГРИГОРІЯ ЮХИМОВИЧА ХРАБАНА«З цією справою, — пише Г.Храбан, — я обізнався уже після «розгрому», коли повернувся з Одеси, де був на лікуванні. Ця історія не набула огласки в пресі. А в нашій районній партійній організації добре відчули. Як вона була розв’язана, — на м
ПРО НЕЗЛАМНОГО КРАЄЗНАВЦЯ І ПЕДАГОГА ГРИГОРІЯ ЮХИМОВИЧА ХРАБАНАХрабан Григорій Юхимович народився 9 травня 1902 року у селі Великий Молодьків Пищівської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії (тепер Житомирської області). У великій родині було чотири сини (Григорій був молодший) та три доньки. Батько Юхим Мартинович Храбан (помер у
(Закінчення. Початок у №30, 31 від 24, 31.07.15 р.)Вивчення метричних книг у православних приходах містечок Любаря і Ємільчиного показують, що родина станового пристава, згодом поліцейського справника Пилипа Порфировича Рафальського, мала досить добрі стосунки з головними дворянами Новоград-Волинського повіту. Так, у фонді 1, опис 77, Державного ар
(Продовження. Початок у №30 від 24.07.15 р.) Також у матеріалах комісії є чимало місця про «шкільний пролетаріят» — сторожа Омельчука Дмитра Купріяновича. Тут сказано, що за розповіддю сторожа, завідуючий школою за відпущені кошти відремонтував собі квартиру, а йому — ні. Коли ще дружина сторожа працювала у завідуючого на квартирі, то стосунки
Закінчилося перше десятиліття існування радянської влади в Східній Волині, названої серед простого українського люду та більшості української національної інтелігенції «жидівсько-більшовицькою». Адже Україна, незважаючи на конституційний статус окремої республіки, була окупованою московськими військами і російськими чиновниками, московсько-юдейсько
(Закінчення. Початок у №28 від 10.07.15) Залишатися в будинку хазана було небезпечно, і для занять вибрали закинуту синагогу на околиці міста. Однак «євсеки» пробралися і туди. Це сталося у середині грудня 1928 р. «Я точив у синагозі ніж для забою і балакав з одним домогосподарем, — згадує рабин Брук. — Учні сиділи за столом і повторювали Гемору.
На самому початку ХХ століття з містечка Бережниці (нині — село Дубровицького району на Рівненщині) у місто Новоград-Волинський була переведена єшива «Ор тора» (єшива, або єшибот — вищий єврейський релігійний навчальний заклад — Л.К.). Це сталося після пожежі в єшиві 1903 р. Її засновником і керівником був рабин Йоель Сорін (1871-1927). Восени 1920
Питання, чи треба впускати, за прикладом комуністів, «ідеологію» в назви вулиць нашого міста — далеко не порожнє. Адже 21 травня закон про «декомунізацію» вступив у силу. Слава Богу, що за його вимогами нам хоч не потрібно зносити чи демонтувати пам’ятники. Проблема для нашого міста, в умовах війни і кризи, звісно, не дуже актуальна, якщо б не вст
Нині, коли економіка України переживає, м’яко кажучи, не кращі часи, варто пригадати досвід відновлення зруйнованого народного господарства у важкий повоєнний час. Працюючи з архівними документами тієї епохи, переконуюся, що то був час великого трудового піднесення, виконавської дисципліни і злагодженості. Це можна прослідкувати на прикладі роботи