- газета «Звягель-ІНФО»
- медіа твого міста
— Так... Якщо цукор уже по 6.20, а кавун «сахарний» по 2.50, беремо три кіла «смугастих», дріжджі, і самогонка вийде така як тра... — Чуєш, Макс, щось не пригадую, ми ото вчора випили «Фанти» і що справді поїзд «тормознули»?... Фото Віктора ТИМОЩУКА
— Останній раз пропоную: міняю шубу на абрикоси! — Скільки коштує долар?!... Очам своїм не вірю... — Подумаєш — «заборонена», а я курточкою прикрию — і дозволена. — А паркан має бути високим, щоб рецепти не поцупили... Фото Віктора ТИМОЩУКА
Торгаш Пень і кум КручокВ корчмі п’ють, гуляють.Своїх рідних жіночокЩедро вихваляють.Пень:— По базарах мандрував,З крамом я по світу,Тому за дружину взяв...Сучасну кобіту:Сексапільна, бакси має,Ведем «люкс»-життя,Ексклюзивне все вдягає,Одяг і взуття.Її хоббі — то Багами,Маски, прибамбаси...Навіть носить між ногами...Золоті прикраси!Кручок:— В моді
Тато у боргах загруз,У дугу зігнувся,Поки син закінчив ВУЗІ в село вернувся.— Тепер, сину, ми герої,Загребем купюр,Піднімай в корів надоїІ несучість кур!Син недовго мудрувавБіля книг, екрануЙ спритно тату зачитавПункти бізнес-плану:— Куш і успіх в курникуБудуть в нас на рівні,Якщо на несучку-курку,Заведем… три півні!— По надоям, я рішив,Новизну тво
— Алло! Дідусю, ви?— Я, внучко, я!— Здластє!— Здорова будь! Що робиш?— Ніцього.— Тато, мама вдома?— Егез. А в мене сельозки!— Серьожка приходив?— Та ні! Мені вуха пльокольоли.— Навіщо прокололи?! Серьожці прокололи?!— Та йому не кольоли! Мені пльокольоли!— То це Серьожка тобі проколов?! От я йому задам! А чим він тобі їх колов?— Голькою. Алє…— А та
Борис Іванович по мобільному телефону набирає номер своєї дружини, Аліни. — Привіт, золотко! А з другого кінця: — Какоє я тебе «золатка»? Борис Іванович на мить закляк. У голові одразу різні думки рояться. Однак сурово так питає: — Де моя дружина? З того боку — теж не шовковим голосом: — Какой жена? Ілі імеєш ввіду — твой жена? — Мой, мой! —
МІСЬКИЙ ПЛЯЖ — ПРИВАТИЗУЄТЬСЯ?У зв’язку з тим, що у міському бюджеті бракує коштів на утримання рятувальної станції, що знаходиться у мальовничому куточку на березі Случі, розглядаються варіанти щодо її продажу. Так, надійшла пропозиція від місцевого підприємця, який хоче викупити рятувальну станцію з метою облаштування там закритого нічного VIP-кл
Світало.Іван Іванович солоденько потягнувся, сів на край ліжка, позіхнув. Намацав пальцями ніг капці.На кухні щось зашкварчало. Потягло чимось смачненьким. Почовгав на запах.Юля Володимирівна крутилася біля плити, смажила млинці.Іван Іванович чемненько привітався, поцікавився:— З вишкварками?— Авжеж! — усміхаючись, відказала Юля Володимирівна, і од
Він вискочив із-за куща, як Пилип із конопель. І — а ні руш! Завмер, мов укопаний! Василь Іванович натис на гальма так, що його сірий «Ланос» аж підстрибнув. Мабуть, злякався даішника. — От, блін! — побілів Василь Іванович, мов сукня на дружині, котра сиділа поряд. — Я так і знав!— Що трапилося, Васильку? — сполошилася Галина Василівна. — Та он, ма
Жінка бере до рук брошуру. Питає:— Можна подивитися?Дівчина-брюнетка, працівниця кіоску, посміхнулася. Спокійно відказує:— Ви вже дивитеся.— А, дякую!Показна пані перегортає м’яку обкладинку, цікавиться:— А Звягель — це в Новограді?Кіоскерша починає туго міркувати. Відтак:— В смислі? — Ну, — на те дамочка, — Звягель — це десь під містом?— Ні, над м