- газета «Звягель-ІНФО»
- медіа твого міста
Днями по зеленухи-сивухи поїхав. Гриби такі. Зеленушки — зеленого кольору, сивушки — сірого. Вони до морозів ростуть. Часто — під мохом. Лише горбочки видно. Їх шукати треба вміти. Та й мало їх тепер. Не встигають рости. А що їх раніше було-о!.. Казали: хоч косою коси!Стою перед стіною лісу. Війнуло запахами хвої, прілим листям, мохом, грибницями…С
Десь поїхав мій миленькийЗаробляти гроші,А мені він залишивДіточок хороших.Ой піду до бригадираТа й буду питати:«Як я маю, бригадире,Сама відбувати?»«Молодице молодая,Щось буду казати, —Треба тобі на правлінняЗаяву писати».Як прийшла я на правлінняТа й в куточку стала,А виступив голова —Заяву подала.Взяв голова ту заяву,Трохи повернувся,Так уважно
Надія сіла обідати. Та щось її примусило подивитися у вікно. Подивилась — і враз зробила великі очі: під яблунею ходив якийсь чоловік і збирав до пакета червонобокі соковиті плоди. «Що за неподобство?! — розсердилася молода жінка. — А, може, то брат прийшов?» Вийшла з хати. Підійшла до невеличкого парканчика, що огороджував сад. Ні, не брат. Яке
Українці усім гнуться,В них хобі — робота!А до влади спритно пнуться,Як чорти з болота.Як всі спротиви здолаютьДо влади гурмани, —Щонайперше, набивають...Грошвою кармани.Людське крадуть без границьНові «демократи»,Для людей лиш... назви вулицьВміють поміняти. Чудять хлопці Симоненка,Боже наш, Всевишній!Знов на вулиці ШевченкаСтоїть... Ленін грішний
— А ми отруїлися.— Хм. Це погано.— Звісно. Але ви не зрозуміли. Ми отруїлися вашою горілкою.— Не може бути!— Може.— А хто це «ми»?— Я і мої колеги. Міцну на рибалку брали. У вас.— Коли брали?— В минулу суботу.— Правильно. Спека була.— І що?— Перегрілися на сонці. Ось і…— Ми в затінку сиділи. Під вербою. Потім під дубом.— Ага! Значить, переходили і
Здравствуйте, меня зовут Владимир. Я — консультант косметической компании. Моей сегодняшней целью является общение с читателями газеты «Звягель-Информ», с людьми, которые ищут…В современном футболе существует тезис «стоимость» футболиста. Я хочу поговорить о том, что собой представляет это высказывание, является ли оно таким? Каждый день я провожу
— Привіт, Зайчику!— Привіт. А це хто?— Бодя.— Хм, що за Бодя? А ви знаєте, Бодя, що воно якось не личить…— Що?— Що особа чоловічої статі «Зайчиком» мене називає. Це якби жінка... Чи ви, того…— Ні, ні! З цим у мене все в порядку!— То в чому тоді річ?— А навіщо ти вуха на голову начепив?— А! То для приколу!— Не той випадок. Це коли б, скажімо, почепи
Наталка поверталася з роботи. Забігла до магазину. І — на автобус. А він, як завжди, переповнений. Ноги ниють, спина крутить, сумки руки обривають. А позаду якесь чванько вирішило пожартувати:— Обережно, фарба!— Та хоч дихлофос! — спересердя відрізала Наталка.Воно замовкло. Щоправда, по хвилі обізвалося:— Щось не пойму, де це моя рука? Куди її зашт
— Ловелас, хамло, холера,Донжуанська пика... —Зранку жінка, як пантера,Лає чоловіка. —Геть на старість літ сказився,Вирячивши більма,Цілу ніч, як кнур, дививсяСексуальні фільми!Ніч очей я не стулила,Бач, куняю й досі..,Я тобі ту «Камасутру»Почеплю на носі!Під ногами не тиняйся,(Звалище гидоти),В стару чуньку одягайся,Й ставай до роботи:Наскуби з ст
Кому це наш Сірко так служить?Гусак до Півня просичав:Весь Вовчий рід кляне, паплюжить,Хоч вчора гімни їм співав,І в унісон підгавкував, брехав,Носив їм хабарі, трусився, плазував,Та матінку-Вовчицю прославляв,Моливсь на неї, лапку цілував, —Сьогодні скиглити… по лев’ячому став!!!Прозрій, Гусаче, є в нього причина:Вовк-можновладець вчора дуба дав —