РЕКЛАМА, РЕКЛАМОЧКА…

Іду якось тротуаром (було це влітку). Попереду мене вицокують шпильками дві панянки. Про рекламу мову ведуть. Говорять про освіжувачі, дезодоранти… На неймовірну спеку скаржаться.Одна каже другій:— Я до цього пітніла, як кобила! А оце купила один засіб…Я уявив собі спітнілу кобилу, спітнілу панянку на шпильках — і мене пересмикнуло.Та тут дамочки і

ІДЕАЛ ІЗ СОСКОЮ

За рогом житлового будинку стоїть дівчисько. Смалить цигарку.До неї непомітно підійшов немолодий чоловік.— Ховаєшся?Неповнолітній продукт нової епохи від несподіванки аж підстрибнув, закашлявся, на очах виступили сльози.— Ну ви, дядь, дайотє! Маніяк, штолі?— «Штолі».— Нє поняла?!— Нормальний я.— А чьо нада?— От як тебе звати?— А што такоє?— Ні, ти

ЕКСТРИМ-РИБАЛКА

Сиджу. Рибу ловлю. Щоправда, тільки закинув. Стежу за поплавком.Аж раптом позаду — гул двигуна авто. За хвилю зашуміло, закричало, заверещало, зареготало…Здогадався: на луки приїхали ментальні дослідники місцевості.А в мене не бере. Риба. Мабуть, теж там у своїй водній стихії гуляє.Досадно.Несподівано затріщав лозняк. Із заростей вийшла людська іст

«МАРСІАНИ»

Син: Ма! Мати: Га?! Син: Ну, ма! Мати: Га, кажу! Син: А де тато? Мати: Немає. Син: А де він? Мати: Космонавтом став і в космос полетів! На Марс! Син: Надовго? Мати: На триста років! Син: А хіба так довго живуть? Мати: Живуть. Там. Син: На Марсі? Мати (дужче сердиться): Так, лягай спати! Син: Ма, а ми до тата полетимо? Мати: Навіщо?

ДВЕРІ

— Алло! Я — по оголошенню. Здрастуйте!— Добрий день! Слухаю вас.— Вас турбує Ігор Ратуш. Двері хочу замовити. Дерев’яні. Вхідні.— Будь ласка! За тиждень зробимо.— Ой, ви не спішіть! Хоч би за два тижні. Грошей ще бракує.— Гаразд.До замовника приїхав ­майстер. Зробив заміри ­дверного отвору. Поїхав.Минуло два тижні.— Здрастуйте! Гроші є! Двері готов

ЖАРТИ ПРИРОДИ

ДОЛІТАВСЯ

Повалявсь в грязі, як смик,Підбив ноги-гирі,Доповз, таки, чоловік До дверей квартири.Долаючи п’янь-недугу,Проситься до хати:Давай, жінко, злітну смугу,Буду вже сідати.Хоч вона у нього й друга, — П’янство не сприймає:Мій аеродром і смугаП’яних не приймає!Розвела в хаті папуг,Чую тільки сварку.Я лечу на другий круг,Ще... на дозаправку!А корчма — біда

ПОЇЗДКА З КОМФОРТОМ!

У салоні автобуса, мабуть, було плюс сорок за Цельсієм. Здавалося, що я потрапив до крематорію. Потім моє тіло притисли до дверцят. Поза — проти всіх законів фізики!Перед собою читаю надпис: «Шановні пасажири! Комфортабельність поїздки в нашому автобусі залежить від вас! Не рвіть місця для сидіння. Не лузайте зернята. Не куріть. Не паліть. Поводьте

ЕХ, ГУЛЯТИ — ТАК ГУЛЯТИ!

До кабінету Самсамого постукали.— Дозвольте?— А! Головний фінансист! Заходьте, заходьте! Як кажуть, які проблеми?— З прошедшим!— Це з яким?— З Днем боротьби зі злиднями. Народ хвилюється. Треба було би деякі статті законопроектика обговорити.— Якого ще законопр..пр… пр…пр…— Щодо споживчого кошика. Ви, мабуть, забули, але ми з вами вже дещо поправил

НОГА І ЇЇ НАСЛІДКИ

Василю Васильовичу зранку ногу прихопило. Якісь кольки в коліні. З ліжка підвівся — і від болю ледь не впав.Почовгав до лікарні.— Здрастуйте, лікарю!— Здрастуйте!— Ввійти можна?— Заходьте, коли прийшли. Сідайте.Василь Васильович проклигав до стільця.— Що у вас?— Нога.— Це я зрозумів. А що з нею?— Ні з того ні з сього боліти почала.— Ніде не падали?