- газета «Звягель-ІНФО»
- медіа твого міста
Грицько так напився, що ледве заліз до кабіни свого трактора.Проїхавши з півсотню метрів, він побачив інопланетян. Точніше, то були працівники автоінспекції. Чому Іван сприйняв їх за неземних створінь, — хтозна. Але, як кажуть, кожному своє…Отже, побачивши те диво в погонах, Іван перелякався. Піддав газу.Його важка «диркалка», мов танк, прогиркала
Дива від матінки-природи: і як тепер Петру Івановичу зібрати врожай?Фото Віктора ТИМОЩУКА
Грицько Шворка на своїх воротах причепив застережливу табличку «Увага! У дворі злий пес!».Наступного дня хтось на табличці слово «пес» виправив на «пси».«Резонно! — Грицько подумки погодився з коректурою невідомого знавця правопису. — В мене таки і справді дві собаки».Проте, інкогніто-педагог на цьому не зупинився і через день дописав: «Плюс пес-Шв
— Бачиш, якого вєліка мені господар підігнав за гарну службу? Отож-бо й воно! Служи далі — може, й тобі щось перепаде.Фото Віктора ТИМОЩУКА
В нас реклама — вищий клас:— Друже, стань багатим!— Як візьмеш ще ссуду в нас,— Ми тобі ... заплатим!!!Розігрався апетит —Їв би... сіль і глину.Швидко в банку взяв кредитІ придбав машину.Років п’ять, як віл, робивЗранку і до ранку,Тому вчасно погасивВзяту ссуду в банку.Дебет з кредитом підбивУ колі родини.Вийшло — банку я сплатив...Ой! За дві машин
Хазяїне! Повернись! Я все пробачу! Твоя автівка...Фото Віктора ТИМОЩУКА
Простоквашино на Звягельщині: «А може, нам із нього їздову собаку зробити? Будемо на ньому молочко на базар возити...»Фото Віктора ОРИМОВИЧА
У родині Кактусенків — ідилія: щаслива мати-кактусиха із дітками і батько-кактус, який завжди «напоготові», щоб продовжити славний рід!Фото Віктора ТИМОЩУКА
Поспішав я. Телефоную у службу «таксі»:— Алло! Здрастуйте! Машина треба.Якесь молоде дівча процвірінькало:— Машин вільних немає. Розумієте, свято. Дзвоніть до інших служб.Дзвоню:— Алло! Мені б машинку.— Ш-шо?— Таксі! — кажу.З другого кінця дроту по складах перепитали:— Й-яке «та-таксі»? Не-нема ні-ні-кого.— А де вони?— Гу-гу-гуляють. С-вято ж. Три…
На лавці під крислатим каштаном сиділи баба Люба і баба Нюра. Баба Нюра питає в баби Люби: — Хто це в тебе на балконі скиглить? — Гусеня, — відказує сусідка. — Хто? — не второпала баба Нюра. — Гусеня. — Живе? — А яке ж! На базарі знайшла. Дивлюсь, чалапкає саменьке. Взяла й підібрала. Шкода стало. Додому принесла, лапки помила. — Кому? — Н