- газета «Звягель-ІНФО»
- медіа твого міста
— Іване Леонтійовичу! Іване Леонтійовичу! Зачекайте, будь ласка!— Ви до мене? — зупинившись, невдоволено пробубонів Іван Леонтійович. — А, це ви!— Я! — на обличчі журналістки посмішка розлилася рікою. — Іване Леонтійовичу, ви від мене втікаєте?— Ні, що ви! Я просто поспішаю. На нараду. До головного.— Так головний же у протилежному крилі коридору.—
Я вже підходив додому, коли почув, що хтось гукає мене. А-а-а, так це ж сусід Дмитро.— Здоров був, Володимире Івановичу,— привітався він до мене, — зайди на хвилину, справа є.Я, не довго думаючи, ввійшов на його подвір’я.— Бачу, Дмитре, у тебе «квітка», закінчив прибудову?— Так, учора хлопці зробили останню роботу, засклили вікна, так от з цього пр
Від наруги в приймака Боліла печінка: Теща мала за пенька, Гризла рідна жінка. Він, як віл, на них робив, На скотину викав, Півня в п’ять годин будив, Щоб прокукурікав. З хутра шуби жінкам шив, Сам ходив у рванні. Він, як вдома, не годив, Та не був у шані. Щоб спочити від жінок І не чути сварки, Заглядав наш приймачок Іноді до чарки.
З огляду на те, що рішення про перенесення пам’ятника Леніну від стін адмінбудівлі у Сквер Слави викликало певні протиріччя в громаді, міська рада розглядає інший, більш компромісний, варіант. Як стало відомо «Звягелю» із джерел, наближених до достовірних, депутати міської ради обговорюють можливість внесення змін до даного рішення. Зокрема, популя
У пресу «просочилася» інформація, що оргкомітет із підготовки свята «Лесині джерела» готує для новоград-волинців та гостей міста неабиякий сюрприз. Оскільки на запрошення естрадних «зірок», як завжди, бракує коштів, пропонується самим же городянам відчути себе у ролі такої «зірки» — заспівати у святковий день на головній сцені міста.Ключова умова,
Кохаються голубки —Літній кум з кумою:— Люба, ми є Близнюки,Одна кров з тобою!Я в тобі світ-рай знайшов,Мед-нектар з росою.Нашу вірність і любов…Не залить водою!За «гречаного» романаМаю кольки в спині…Гроші всі, моя кохана, Я віддав дружині!Кума спіднє одягає,Червона, як мак:— Як грошей у вас немає, —Ви — Баран! Я — Рак!Володимир ДАНИК
Як кохання вогонь зник, —Розлюбив Наталку —Купив вудки чоловікЙ пішов на рибалку.На Случі сидів, крутивВін в спінінгу ручку,Там, на пляжі, закадрив…Повнотілу «щучку»!Що в кругу пенсіонерівЗадом всім крутила,Замість риби — кавалерівНа свій стан ловила.Рибак закохавсь й забувЗа плотву й сазана…З красунею закрутивПляжного романа.Повезло йому, небозі,Н
З заробітків повернувсяГосподар до хати.Гульк до спальні, роздягнувся,Став жінку шукати.Хоч було у спальні темно, —Злапав молодицю…Довго гладив повні стегнаЙ м’якеньку сідницю.Як закінчив любувати,Одів спіднє, шати,Пішов в кухню митись, бритисьЙ голод вгамувати.Зайшов — став він сиротою, Слабість все здолала:Його жінка над плитоюСтіну шпаклювала.—
До приватного майстра з виготовлення ключів та ремонту ювелірних виробів зайшов чоловік. Привітавшись, поцікавився:— Ви застібки на ланцюжки міняєте?Майстер поцікавився:— У вас який?— Срібний.— Ось на стендику зразки. Вибирайте. Це застібки на легкі ланцюжки, це — більш на…— Дев’яносто гривень?! — аж роззявив рота замовник, подивившись на цінники.
Завершувався другий тайм з футболу. Грали «наші» з «ненашими». Черговий лікар, самотньо сидячи в робочій кімнатці, неабияк нервував. Та й зрозуміло: вирішувалася доля команди, за яку він вболівав. А боротьба точилася за вихід у півфінал. Наразі гра загострилася біля воріт «ненаших». Медик занервував. Почав йорзати на табуретці. Заломлював пальц