- газета «Звягель-ІНФО»
- медіа твого міста
Ця історія трапилася сьомого березня.Автобус, як завше, був переповнений. А коли на черговій зупинці втислося ще кілька пасажирів, то тут почалося...Чоловічий голос:— Ей-ей! В мене — яйця!Жіночий:— А в мене — кури!Чоловічий:— А в мене — торт!Жіночий тоненький голосок:— А в мене — орхідеї!Автобус туди-сюди коливає.Чути голос ще одного чоловіка (під
(Закінчення. Початок у №9, 10) О, горіхи. Теж для мозку добре. І для серця. Лікарі кажуть, що вдень потрібно з’їдати хоча б п’ять волоських горіхів. Ну і до цього ще й по ложці меду та родзинок. І серце богатирським буде. — Почім горіхи? — Сто. — Мішок? — Літр. — Мабуть, золоті? — Волоські. Якась бабуся підшкутильгала. Шепоче мені: — Не бе
Іду на наш базарчик. Отой невеличкий, що між багатоповерхівками гніздиться. Від Лесі — «лексуси», «форди», «фіати», «фольксвагени», «жигулі», «бумери», «волги», «буси»… Навіть підводи з кіньми. — П-тр-ррррр! Щоб тебе!.. Стій! Машин не бачив чи що, я б тебе! — злякано смикає дядько за віжки схарапудженого конячину, який мало дишлом не вперся у лоб
Їхні очі зустрілися мимоволі.Їх розділяли лише кілька метрів.Вона сиділа на лавці з того боку алеї, а він — з іншого.Парком сновигали відпочиваючі, просто перехожі, котрі скорочували шлях із одного мікрорайону міста в інший.Але цим двом байдуже було до тої людської суєти. Вони покрадьки зиркали один на одного. А потім якась невідома сила змусила їх
Щоразу, лягаючи на лівий бік спати, Петро Адамович Зубчик спочатку вимикав світло на бра, а затим кулаком підминав під голову подушку. Для зручного перебування голови під час сну.Та одного разу він промазав. І кулаком вліпив собі під око.Зранку із синцем мусив теліпати на роботу.Колеги відразу почали пере-шіптуватися. Чутки докотилися й до шефа.Той
Надворі — невеликий морозець. Кружляють пухнасті сніжинки. Літають сполохані голуби. Туди-сюди сновигають з торбами і сумками пішоходи, поспішаючи хто куди.У ці суєтні хвилини тротуаром центральної вулиці крокував місцевий житель, котрого звали Євграф. Ішов і про щось своє думав.Коли раптом його думки порушила юначка, котра несподівано, як та голуб
ПТИЦЯ В КОНДИЦІЇВ одній із місцевих газет Ніна надибала об’явку, в якій ішлося про продаж свійських гусей. Місцевий фермер «віддавав» птицю за низькою ціною.І тут у Ніни народилася ідея: а чого б не купити? Тим більше, новорічні свята наближаються. Але чому той дядько так задешево продає гусей? Це ж на тридцять відсотків нижче від базарної ціни. Мо
«Дорогі мої племінники! Одержала від вас листа і дуже тому пораділа, що хочете приїхати до мене на відпочинок. Приїжджайте, чекатиму з нетерпінням! Але ось вам номер моєї мобілки — під’їжджатимете до села, то дзвякнете, я вийду зустріти, бо вказівника на дорозі нема, зняли на брухт шукачі металу. Хоча покриття у нас таке, що спробуй додзвонитися. Т
Василь забув на ніч закрити гараж на замок. Уранці, як побачив, що ворота нещільно закриті, то мало не зомлів.Кинувся в середину і — відлягло. Машина стояла на місці.— Ху-х! — полегшено видихнув.Але для повного заспокоєння обдивився стелажі гаража. Ніби все на місці.Вийшов з гаража. Хотів його зачинити. Та стало щось неспокійно на душі. Таки чогось
До установи зайшов дідок. Зросту невисокого, охайно зодягнений, ось тільки шапка в нього на голові якась чудернацька. Підійшов старий до столика. Сів на стілець і втомлено видихнув: — Хух, припхався! Здраствуйте! — Здраствуйте! — холоднувато відказала пишна, мов пампушка, працівниця закладу, котра сиділа за комп’ютером. Потім вона сердито зауваж