- газета «Звягель-ІНФО»
- медіа твого міста
1 квітня святкує день народження наш дописувач Володимир Даник. Цікаво, народившись у День сміху, автор володіє дотепним словом і гарним почуттям гумору. Тож вітаємо і бажаємо гумористу невичерпного натхнення, нових цікавих ідей для своїх творів, щоб продовжувати дарувати людям усмішки й радість! ПЕРЕВІРЕНА ПРИКМЕТА Бідкається на базарі З дітк
«Сміх — це сонце: воно проганяє зиму з людського обличчя», — казав відомий французький письменник Віктор Гюго. А ми, українці, ще й як сонячно уміємо сміятися: і над собою, і над політиками, і над тим, що на перший погляд не усім здається смішним! У цьому теж наша сила — бо те, що стало смішним, не може вже бути небезпечним. З нагоди Дня сміху, зві
25 березня свій день народження відзначив наш колега — журналіст, письменник Микола Марусяк. У третій школі, де він навчався, його світлина — на почесному стенді про визначних особистостей, котрі є гордістю школи. Микола Марусяк — це відоме ім’я, нам пощастило працювати в одному редакційному колективі. Цього автора знають і читають, його захоплюючі
Після сміху — крик, потіха.Гумореска — із життя.Мама з донькою сміютьсяЗі старого дідуся.Тут почули сміх цей люди, Підійшли, як глядачі,В ресторані — всі культурні,Всі тримають ніж й вилки.А дідусь прийшов поснідать, Взяв виделку, ніж — забув. Наколов шматочок м’ясаЙ похапцем його ковтнув. Всі культурні засміялись,Регіт розірвав весь зал:— Подивіть
Ми — за державницьку ідею,Потрощим перепони вщент!Конституційну АсамблеюСтворив для цього Президент.Від закордонних своїх враженьРішив змінить суди… ОМОН,Бо недостатньо повноваженьДає існуючий Закон!Зібрав він братію писаків:Єке-пройди… доктори наук,Очолив і «пече нам раків»Цековський поводир — Кравчук.Гаранту почесті для слави,Три гілки влади — вс
Якось зібрались рано-вранціМисливці та рибалкиОбмовити дари природиЙ життєві кожного пригоди.Першим слово узяв Клим:— Про риболовлю розповім.До чого диво-дивинаБула в житті моїм одна.Скажу я вам, було це влітку,Пішов рибалити на річку.Взяв снасті, вудку, рюкзачок,Про всяк випадок — «пузирьок».Буває ж іноді в нагоді,Що й щучка клюне на природі.Та де
Син Юрко вже биту годину невгамовно гасає кімнатою. Аби якось малого втихомирити, батько вирішив його полякати:— Ось зараз прийде бабай, посадить тебе у мішок і забере з собою!— Бабай? — замислено спитало мале чадо і встромило пальця до ротика.— Бабай, бабай!— А хто це?— Чудовисько неписане! Ух!— І со, в місок посадить?— У темний-темний!— І куди ві
Ця історія трапилася сьомого березня.Автобус, як завше, був переповнений. А коли на черговій зупинці втислося ще кілька пасажирів, то тут почалося...Чоловічий голос:— Ей-ей! В мене — яйця!Жіночий:— А в мене — кури!Чоловічий:— А в мене — торт!Жіночий тоненький голосок:— А в мене — орхідеї!Автобус туди-сюди коливає.Чути голос ще одного чоловіка (під
(Закінчення. Початок у №9, 10) О, горіхи. Теж для мозку добре. І для серця. Лікарі кажуть, що вдень потрібно з’їдати хоча б п’ять волоських горіхів. Ну і до цього ще й по ложці меду та родзинок. І серце богатирським буде. — Почім горіхи? — Сто. — Мішок? — Літр. — Мабуть, золоті? — Волоські. Якась бабуся підшкутильгала. Шепоче мені: — Не бе
Іду на наш базарчик. Отой невеличкий, що між багатоповерхівками гніздиться. Від Лесі — «лексуси», «форди», «фіати», «фольксвагени», «жигулі», «бумери», «волги», «буси»… Навіть підводи з кіньми. — П-тр-ррррр! Щоб тебе!.. Стій! Машин не бачив чи що, я б тебе! — злякано смикає дядько за віжки схарапудженого конячину, який мало дишлом не вперся у лоб