- газета «Звягель-ІНФО»
- медіа твого міста
— Алло!.. Де я? У маршрутці. Додому їду. Ні-ні. Тільки додому! Що? Та ні, люба. Ні граминки. Чого язик заплітається? Тобі здалося. Тут мене так заплели… Ледь дихаю…— Алло! Вибач, люба. Відволікся трохи. Що? Кого вітав із «наступаючими»? Блондинку якусь. Її до мене притисли. Ну, як ти могла таке подумати! Вона на мене навіть і не дивиться. І з її оч
Ми українці — древлян онуки,Є свого щастя ковалі.Нам Бог дав землю, плуга — в рукиДля хліборобства на ріллі.Віки ми ниву засівалиЗерном любові, доброти,Та віру, волю шанували І дружби зводили мости.Хоч гречкосіями нас звали, —Ми маєм долю сироти: В Ярмо неволі нас впрягали,Орда, схизмати і… брати.Ми творим скрізь світлини раю,Шануєм матір, звичаї і
— Ху-х!— Чого так важко?— Спека. Голова не варить.— Треба, щоб варила. То що бажаєте, шановна?— Та поки йшла, то й забула.— Згадуйте.— Якби ж то… Он раніше, добрий чоловіче, один дуст був, і не плуталися.— То вам потрібна отрута проти шкідників?— Ні, ним поливають або обприскують.— Та в нас майже всім товаром обприскують чи поливають.— Та як же ж в
Вирішили ми якось із мужиками зробити альтанку у нашому дворі. Щоб для усіх радість була: із сусідами можна потеревенити, дітей побавити, з друзями «розслабитися». Одне слово — відпочити.Сказано — зроблено. Взяли інструмент, «озброїлися» дошками. Стали клепати… Не минуло й півгодини, як на стук молотка почали виходити сусіди. Заглядають крадькома,
1 квітня святкує день народження наш дописувач Володимир Даник. Цікаво, народившись у День сміху, автор володіє дотепним словом і гарним почуттям гумору. Тож вітаємо і бажаємо гумористу невичерпного натхнення, нових цікавих ідей для своїх творів, щоб продовжувати дарувати людям усмішки й радість! ПЕРЕВІРЕНА ПРИКМЕТА Бідкається на базарі З дітк
«Сміх — це сонце: воно проганяє зиму з людського обличчя», — казав відомий французький письменник Віктор Гюго. А ми, українці, ще й як сонячно уміємо сміятися: і над собою, і над політиками, і над тим, що на перший погляд не усім здається смішним! У цьому теж наша сила — бо те, що стало смішним, не може вже бути небезпечним. З нагоди Дня сміху, зві
25 березня свій день народження відзначив наш колега — журналіст, письменник Микола Марусяк. У третій школі, де він навчався, його світлина — на почесному стенді про визначних особистостей, котрі є гордістю школи. Микола Марусяк — це відоме ім’я, нам пощастило працювати в одному редакційному колективі. Цього автора знають і читають, його захоплюючі
Після сміху — крик, потіха.Гумореска — із життя.Мама з донькою сміютьсяЗі старого дідуся.Тут почули сміх цей люди, Підійшли, як глядачі,В ресторані — всі культурні,Всі тримають ніж й вилки.А дідусь прийшов поснідать, Взяв виделку, ніж — забув. Наколов шматочок м’ясаЙ похапцем його ковтнув. Всі культурні засміялись,Регіт розірвав весь зал:— Подивіть
Ми — за державницьку ідею,Потрощим перепони вщент!Конституційну АсамблеюСтворив для цього Президент.Від закордонних своїх враженьРішив змінить суди… ОМОН,Бо недостатньо повноваженьДає існуючий Закон!Зібрав він братію писаків:Єке-пройди… доктори наук,Очолив і «пече нам раків»Цековський поводир — Кравчук.Гаранту почесті для слави,Три гілки влади — вс
Якось зібрались рано-вранціМисливці та рибалкиОбмовити дари природиЙ життєві кожного пригоди.Першим слово узяв Клим:— Про риболовлю розповім.До чого диво-дивинаБула в житті моїм одна.Скажу я вам, було це влітку,Пішов рибалити на річку.Взяв снасті, вудку, рюкзачок,Про всяк випадок — «пузирьок».Буває ж іноді в нагоді,Що й щучка клюне на природі.Та де
