- газета «Звягель-ІНФО»
- медіа твого міста
Відбулися! Чергові вибори!Тобто, ще підраховують. Депутатів. Ідентифікують. Бо, хто його знає…Але ж у нас існує традиція! Поки «підрахувальники» підраховують, то кандидати на високі папахи коаліцію клепають.Поки до ЦВК з усіх неповторно-мальовничих українських куточків стікалася інформація про результати виборчих перегонів, то головні її фігуранти
— Кусаються.— Ціни?— Собаки. І ціни також.— А собаки чиї?— Не знаю. Морда в неї була гидка. Якась порепана, заслинена. Заслинена…— А чого ви так на мене дивитеся?— Когось ви мені нагадуєте. Ось за палець ухопив, поганець!— Собака?— Так про нього ж торочу!— У рота сунули?— Кого?— Пальця свого.— Кому?— Собаці.— У собаки рота немає. В неї — паща. І не
На зупинку притьопала бабуся. З трьома здоровенними сумками.Сіла на лавку. Підтягла під шиєю ріжки теплої зеленої хустки. Відтак, зиркнувши на дорогу, поцікавилась у тричі молодшої за себе сусідки по лавці:— «Чотвурки» не було?Та не втямила:— Кого-кого?— «Чотвурки». Автобуса.— «Четвірки» чи що?— Так її ж.— Не знаю. Я недавно підійшла.— А «труйка» й
Петро кілька хвилин остовпіло дивився на стіл. А відтак, полотніючи, вголос проказав: — Оце ж щойно поклав. Ковбасу. На бутерброд. До чаю. Чайку. До кухні зачалапкав Баська. Петрові очі поширшали. Рявкнув до котяри: — Де?! Кіт говорити не вмів. Мову людську, може, й розумів. Однак робив вигляд, що це його не стосується. Сів собі у порозі й обл
Марія ошелешила чоловіка: — Павлику, не прийшов останній автобус. Ночуватиму в матері. Тобі треба подоїти корову. Того аж пересмикнуло: — Я ж ніколи не доїв корову! — Не святі горщики ліплять. Помиєш їй вим’я теплою водичкою. Витреш рушником. Зробиш масаж… Ну, ти ж бачив, як я робила. — Все одно я ніколи не доїв. А вона може перечекати? — Не
Стою на зупинці. Чекаю на автобус.Дивлюся на годинник. Думаю: «Прийде автобус за графіком чи як завжди?»Прийшла опецькувата, розпатлана жінка. З хлопчаком. Обидва жують чебуреки. Так апетитно чмакають, ніби три дні не їли.На запах чебуречного фаршу, з боку гастроному, причалапкав чималий чорно-білий котяра.Дама з чебуреком, побачивши тварину, здиво
— Пане лейтенанте! Путін, мурло, територію анексував!— Тихо, тихо, Голобородько! «Мурло» відкинь зразу!— Ну, покидьок, недоносок!— Ша!!! Це — скандал!— Скандал, пане лейтенанте, вже трапився. Ліквідувати його треба.— Та ви що??!— Я маю на увазі скандал.— Все одно, це не моя компетенція.— А чия?— Треба йти вище!— До прокурора?— Ще вище!— Так, ви мен
У переповнений автобус протиснувся молодик і всівся на сидінні поряд із водієм.Кондуктор миттю відреагувала:— Пасажир! Ви сіли на службове місце!Той у відповідь енергійно зажестикулював руками.А та:— Німий чи що?— Найн, найн.— А, балакучий. Кажу, тут сідати не можна. Службове місце. Дійшло?А той:— Нихт ферштеєн.— Турок чи що?— Герман.— «Герман»? Ні
Тротуаром батько веде за руку 4-річного сина.Той канючить:— Тату! Купи машину-у!— Яку?— Оту, що я показував.— Вона дорога.— Ум-у-ууу. Ну, купи-и!— Іншим разом.— Чого?— В мене зараз стільки грошей немає.— Є! Я Знаю!— Ну, трохи є, — зізнається батько. — Але мені ще треба зі знайомими дядьками постояти, побалакати.Малий нащадок закопилив губу:— Знаю я
— Привіт!— Привіт!— Як справи?— Нормально.— А Микола як?— Слава Богу. На роботі.— Що робиш?— У ванні лежу.— Класно тобі! На базарі була?— Була.— Що добренького купила?— Та таке: редьки, огірків, помідор. Ще риби свіжої.— Я теж була на базарі. З Іваном. Блузку собі купила. Іванові — сандалі. Нінку бачила. Оту видру. Навіть не привіталася. А я роботу