69 23-11-2012
Баба Людмила сидить на лавці біля свого двору. До неї підходить сусідка. Питає:— Чого така сумна?— А чому радіти, Маріє? — відказує та, підтягуючи під шиєю ріжки хустки у волошку. — Знову мій Василь коники викидає.— Посварилися?— П’є.— А мій, Людмило, думаєш, кращий? Уранці встало, весь тіпається, шлюзи свої відкрило, піввідра води втягнуло і десь
