- газета «Звягель-ІНФО»
- медіа твого міста
На центральний базар Роман приїхав на велосипеді. Як зазвичай, припнув його тросиком до однієї із металевих труб, що з торця п’ятиповерхівки підпирали бетонний козирок.Уже за кілька кроків від запасного входу-виходу (просто на асфальті) порозкладалися зі своєю садовиною-городиною дядьки і тітки, бабці й дідугани, дівчата і хлопці...Були тут і гриби
Світало. Над водою, мов привид, плив туманець. Де-не-де скидалася рибина.Василь закинув вудку. Готував другу. Час від часу поглипував праворуч. Десь там, у верболозах, також готувалися до риболовлі кум Петро і його брат Гнат.Несподівано повітря розрізали важкі помахи лебединих крил. Пара сіла на плесо неподалік Василя. Птиці настороженим поглядом о
Зуби…І навіщо природа нагородила ними людину?Ні, щоб ото без нервів…Буває, як заниє…Було це напередодні Нового року. В суботу.Стоматологія…— Доброго дня!— Здраствуйте!— Невже відчинено?!— Як бачите.— І, навіть, приймають?— Навіть приймають!— Яке щастя! А… Хороший лікар?— Вам поталанило! По коридору — праворуч. Побачите чергу.— В канун свята — і чер
— Здраствуйте!— З-здраствуйте! Третім хочете б-бути?— Так ви ж один!— Я — один. А вас двоє прийшло.— То ви випили?!— Т-трохи.— Ви алкоголік?— Нє-а.— А хто?— Любитель.— Давно п’єте?— Оооооо…— А коли ви вперше спробували спиртне?— Уже д-дорослим.— А точніше?— У років п’ять.— Де це було?— На іменинах.— Чиїх?— Любкіних.— А хто така Любка?— П-подружка м
— Алло! Ти, Петре?— Я, тітонько люба.— Здоровий був, племінничку!— І ви будьте здорові!— Що я хотіла в тебе спитати, Петре…— Питайте, тітко Василино.— Ти будеш там у низинці картоплю садить? А то багацько в мене посівної залишилося. То що?— Ви маєте на увазі ту грядку, що ближче до ставка?— Еге.— Ні, не буду. Хочете, то садіть ви.— Дякую, племіннич
Водій старенького «Вольво» ледь не наїхав на білобрисого парубка у жовтій футболці, сірих шортах і в білих кросівках на босу ногу.Опустивши віконце, червонощокий водій випалив:— Ідіот! Йолоп! Куди преш?!Білобрисий витріщився на власника іномарки, закотив очі під лоба і ритмічно закивав головою?— Погоджуєшся, що ідіот? — дратівливо кинув червонощоки
І посадив Кузьмич під вечір чотири волоські горіхи. Рядочком так. Дотримуючись необхідної відстані для росту цих дерев.І прокинувся рано-вранці Кузьмич. Вийшов надвір, щоб волоські горіхи ті полити. А їх… як корова язиком злизала.І заволав Кузьмич на всю округу:— Порішу! Руки-ноги повідриваю і сірники вставлю! Голову відкручу, а замість неї баняка
Вони майже одночасно приїхали до продуктового магазину. На велосипедах.Умовно їх назвемо «А» і «Б».«А» першим зробив певні покупки і першим поїхав додому.Вдома «А» завів велосипед у двір і тільки тепер придивився до нього.— Непоганий велік, — здивовано мовив «А», чухаючи потилицю. Але не мій. Схожий, але… Це що, виходить, я вкрав чийсь велосипед?*
Іван Степанович Краснознаменський увійшов до кабінету свого колеги по відділу і просто від дверей запитав:— Ти мене шукав, Євгене Федоровичу?— Так, Іване Степановичу! Твій мобільний, як не подзвоню, — все «поза зоною»…— Батарейка сіла, — винувато схилив голову Краснознаменський.— Ну, проходь, шановний Іване Степановичу Сало. Сідай.Краснознаменський
Горюють люди в Україні,Торують в бідність плідно путь.Чинуші в Раді і Кабміні В Європу боком нас ведуть.Корупція квітує в Раді,Чинам — відкати надає.Бариги, злодії у владіБагатство збільшують своє.Погнали в світ молодь, родини,Розкрали позики «орли»,Народні гроші УкраїниВ офшорні зони завезли.Коли службовці показалиВміст декларацій, — подив, сміх!Н