- газета «Звягель-ІНФО»
- медіа твого міста
Василь Муфрик повертався додому під чаркою. Щоправда, не коливався. Настрій був піднесений. Сьогодні з колегами після робочого дня невеличкий сабантуй влаштували. Був привід.Цього дня Василь Муфрик навмисне пішов іншою дорогою. Тою, де жила молода симпатична вдовичка Тамара. Впала вона йому в око і край!Прочинив хвіртку, зайшов на її обійстя.Аж рап
Юрій вибрав букет червоних троянд на свій смак і зауважив, що він — найкращий серед розмаїття квітів на цьому торговельному майданчику. Аромат чарував, п’янив.«Які ніжні! Які прекрасні! Марійці обов’язково сподобаються!» — зачудовано подумав парубок про свою наречену і поспішив розрахуватися з вертлявою бабкою.Старушенція, взявши гроші за квіти і,
— Свєтка?!— Людка?!— Жесть!— Не в’їхала!— Прикид у тебе класний!— В Турції була! В Анталії!— Жеееесть!— Знаєш, кого я там зустріла?— Кажи! Кажи! Кажи!— «А мнє ха-ра-шо с та-бооо-ю, Волоси пахнут вєс-ноо-ю, Нєжную і рад-нуу-ю, Абніму і за-це-лу-юууу…».— Невже самого Олега Винника??!— Ага!— Жеееесть, Людка!— Уявляєш, Свєтка…— Ну-ну!— Лежу в номері го
На центральний базар Роман приїхав на велосипеді. Як зазвичай, припнув його тросиком до однієї із металевих труб, що з торця п’ятиповерхівки підпирали бетонний козирок.Уже за кілька кроків від запасного входу-виходу (просто на асфальті) порозкладалися зі своєю садовиною-городиною дядьки і тітки, бабці й дідугани, дівчата і хлопці...Були тут і гриби
Світало. Над водою, мов привид, плив туманець. Де-не-де скидалася рибина.Василь закинув вудку. Готував другу. Час від часу поглипував праворуч. Десь там, у верболозах, також готувалися до риболовлі кум Петро і його брат Гнат.Несподівано повітря розрізали важкі помахи лебединих крил. Пара сіла на плесо неподалік Василя. Птиці настороженим поглядом о
Зуби…І навіщо природа нагородила ними людину?Ні, щоб ото без нервів…Буває, як заниє…Було це напередодні Нового року. В суботу.Стоматологія…— Доброго дня!— Здраствуйте!— Невже відчинено?!— Як бачите.— І, навіть, приймають?— Навіть приймають!— Яке щастя! А… Хороший лікар?— Вам поталанило! По коридору — праворуч. Побачите чергу.— В канун свята — і чер
— Здраствуйте!— З-здраствуйте! Третім хочете б-бути?— Так ви ж один!— Я — один. А вас двоє прийшло.— То ви випили?!— Т-трохи.— Ви алкоголік?— Нє-а.— А хто?— Любитель.— Давно п’єте?— Оооооо…— А коли ви вперше спробували спиртне?— Уже д-дорослим.— А точніше?— У років п’ять.— Де це було?— На іменинах.— Чиїх?— Любкіних.— А хто така Любка?— П-подружка м
— Алло! Ти, Петре?— Я, тітонько люба.— Здоровий був, племінничку!— І ви будьте здорові!— Що я хотіла в тебе спитати, Петре…— Питайте, тітко Василино.— Ти будеш там у низинці картоплю садить? А то багацько в мене посівної залишилося. То що?— Ви маєте на увазі ту грядку, що ближче до ставка?— Еге.— Ні, не буду. Хочете, то садіть ви.— Дякую, племіннич
Водій старенького «Вольво» ледь не наїхав на білобрисого парубка у жовтій футболці, сірих шортах і в білих кросівках на босу ногу.Опустивши віконце, червонощокий водій випалив:— Ідіот! Йолоп! Куди преш?!Білобрисий витріщився на власника іномарки, закотив очі під лоба і ритмічно закивав головою?— Погоджуєшся, що ідіот? — дратівливо кинув червонощоки
І посадив Кузьмич під вечір чотири волоські горіхи. Рядочком так. Дотримуючись необхідної відстані для росту цих дерев.І прокинувся рано-вранці Кузьмич. Вийшов надвір, щоб волоські горіхи ті полити. А їх… як корова язиком злизала.І заволав Кузьмич на всю округу:— Порішу! Руки-ноги повідриваю і сірники вставлю! Голову відкручу, а замість неї баняка