- газета «Звягель-ІНФО»
- медіа твого міста
(Стара казка на новий лад)Жили собі Дід та Баба.Бідненько вони жили. Бо пенсії маленькі в них були.Якось Дід і каже Бабі:— А сходи-но, стара, в клуню. Борошенця в засіку назмітай. Та й спечи Колобка.І спекла Баба Колобка.Щоправда, вдався не дуже-то, якийсь вередливий, неслухняний.Сердило це Діда. Однак сказав йому твердо:— От що, дурило кругле. Під
(Майже реальна історія)І сказав батько синові:— Свята різдвяні йдуть, синок.— Ідуть, батя, — відказав юний Павлик.Побите віспою обличчя баті замислилося. Він глибоко затягнувся «приминою» і твердо мовив:— Підеш у тил ворога, синок.— Ти що, батя, обкурився?! — закашлявся Павлик, мало не вдавившись кислим варивом з квашеної капусти.— У розвідку підеш
«Я — поет! Орест Світлий! Я — віршопис! Текстопис! Один великий поет мені якось казав: «Якщо можеш не писати, — не пиши». Так великий поет тонко мені натякав, що в мене є здібності до віршописання, по-новому — текстування. Тобто, десь у заглибинках моєї душі є прихований талант. І його треба розвивати. І я почав той талант вишкрібати з тих закомі
— Привіт, Лолочко!— Привіт, Жанночко!— Як ти там?.. Алло!— Та чую, чую. Нормально в мене все. А в тебе?— Що я тобі розкажу!— Розкажи.— Я була на такому весіллі, ну, просто відпад! Сама не знаю, як я туди потрапила!— А я їздила…— Так ось слухай. Але спочатку про Стасіка. Це мій новий знайомий, хі-хі! А познайомилися ми, знаєш, де? Правильно! На весі
Довготелесий Ярослав заскочив у автобус і з розгону приземлився на м’яке сидіння.Поряд із ним, біля вікна, сиділа миловидна дівчина.Перегодом Ярослав звернув на неї увагу. І вирячився:— Танюхо! Привіт!— Привіт, Ярику!— Це саме… Після школи тебе не бачив. А це здибалися.— Фі.— Не догнав я щось.— Що за словечко таке…— Яке?— Та якесь грубе.— Чого, при
Сучасне життя спрощує все. Хочеш дорогий телефон — купуй у кредит: будь ласка, зручні умови сьогодні запропонує чи не кожен спеціалізований магазин. Хочеш знайти кохання — гайда на сайт знайомств. Тепер навіть із дому не потрібно виходити, аби з кимось познайомитися. Сайтів у мережі — хоч греблю гати, тож з метою журналістського розслідування я вир
— Мені треба кров здати.— Навіщо?— На аналізи.— Направлення є?— Аякже!— Сідайте… Не на кушетку! На стілець!— Сіла.— Руку давайте!— Даю. А це що?— Джгута ніколи не бачили?— Бачила. А це що?— Шприц!! Пальці отак зробіть.— Як?— Цирк на дроті! Отак: хоп-хоп, хоп-хоп! У кулачок!— Та я знаю.— Тоді поїхали, як той казав.Пацієнтка зблідла, заколивалася.Мед
Монетизація — це така штука, коли певна категорія людей субсидії або пільги отримує «живими» грошима. Це, щоб малозабезпечений сам міг платити кошти за комунальні послуги. І її, оту саму «монетизацію», нещодавно ввели в дію.Звичайно, є спокуса, отримавши ці «монетки» на руки, використати їх, наприклад, на штани або на сало…Скажу одразу, такий підхі
— Даниле Євграфовичу!— Даніла Євграфович!— Вибачте, Даніла Євграфович.— Я поспішаю!— А ми хотіли у вас ексклюзивне інтерв’ю взяти.— Що взять?— Інтерв’ю. Ексклюзивне.— Яке?— Ексклюзивне.— Це, тіпа, — ля-ля, ля-ля?— Щось таке. — А шо! Дам! І це, я, тіпа, в прямому ефірі?— Саме так.— А-аа. Тоді, мамуню, привіт! Це я! Даня твій! Скоро приїду, мамуню!—
Дмитро саме голився, коли задзвенів мобільний. Він простягнув руку до телефону, що лежав поряд на поличці, і увімкнув режим голосного звуку.— Слухаю!Зненацька грізний жіночий голос:— Алло! Дімка?! Дімка, питаю?!— Кгм… Та я. Що за аврал?— Що робиш?— Хм. Голюся.— Він, бач, голиться!— Шановна, ви…— Анна Альбертівна я! Якщо забув! Теща твоя! Мама!— Так