- газета «Звягель-ІНФО»
- медіа твого міста
На дочку, років п’яти, напала гикавка.Мати, мудруючи над стравами, потішено питає в неї:— Хто це тебе, Галочко, згадує?— Не знаю, ік! — дочка знову тіпнулася від настирливої гикавки.— Попий, доню, водички. І пройде.Галинка попила. Але ота причепа не минає.Мати:— Може, тато тебе згадує, повертаючись із відрядження?— М-може, ік!— Не тато, — констатув
(Майже реальна історія)До кабінету ввійшов худорлявий, невисокого зросту чоловік. На вигляд років тридцяти. На обличчі — стурбованість. Він ніяково тупцяв у порозі.Плечистий, коротко стрижений чоловік (певно, одноліток відвідувача), який сидів за столом, порушив мовчанку:— Ви щось хотіли?— Мене звуть Євгеном Івановичем Приступкою. І я — до вас, — я
— Грицько Оверкович Малахольний?— Так, я.— Здрастуйте!— Доброго дня! Хто ви?— Галина Степанівна Дятлик. Ваша електоратка. Дізналася, що ви на «Прямій лінії». Поради роздаєте вашим виборцям. Безплатно. Ось і дзвоню вам.— Слухаю вас.— Жити важко стало…— А кому зараз легко, шановна Дятел?— Дятлик.— Та ото ж.— То як же жити? Як комуналку платити?— Кред
Йду житловим кварталом.Висотки.На лавочці, біля під’їзду, сидять дві бабусі. Точать ляси.Бабки, помітивши мене, замовкли.Проте одна із них, схожа на Бабу Ягу, зикнула мені:— Чого лупаєш баньками? Квартиру хочеш обікрасти?— Ага! — вклинилася подруга Баби Яги. — Пика в нього подозрітєльна! Геть схожий на того вурку, що тоді біля під’їздів крутився, і
Наш сусід — Петро Муму — Прихильник намазу. Кохав тещу, жінку, куму… Й трьох сусідок зразу. Грать любовний водевіль Біля всіх старався, Тож його «товкач — василь» Через рік… зламався! Вже й до лікаря ходив, Їв горіхи… й сало, Узвар з трав, «Віагру» пив — Змін не наставало! Розтлумачив цю причину Йому кум Гаврило: — Щоб кохав… од
— Алло! Газзззззконтора? — Якщо без «ззззззз», то так. — Здрастуйте! — Здрастуйте! Ну і? — Шановна, а з якого це ви переляку мені дві платіжки прислали? Що за ноу-хау? — Ви хамите! — Я ще не «хамлю». Так, з якого… — Одна платіжка — за використаний газ, друга — за доставку природного газу. По трубах. — Так ми за труби платили. — Ви платили
Пенсіонерці Цяточці на мобільний телефон прийшло СМС: «Терміново заберіть 350 тисяч гривень! Дзвоніть за номером…».— Дякую! — зраділо вигукнула стара і… сіла за комп’ютер.А наступного дня пенсіонерка Цяточка набрала номер телефону з отого СМС, що прийшло їй учора.Відповів молодий чоловічий голос:— Це хто?— Дід Пихто! Тобто, бабка Пихто! — Не зрозум
Прудконога баба Ася чимчикувала з міні-маркету.У руці в неї — величезний целофановий пакет. Своїми розмірами він закриває половину старушенції. Від низу.Але бабу Асю це не гнітить. Тим більше, що там продуктів кіт наплакав. А ще вона дуже звикла до того жорсткого пакета. Він пам’ятний їй. Той пакет ще з отих чи не з перших ноу-хау. Ще із зорі молод
(Майже Різдвяна історія)СРІБНА ЦИСТЕРНА…Пахом Ковінька з кислою міною плівся в сусідній хутір. Ішов миритися з дружиною, котра позавчора, після сварки з ним, пішла до своєї матері. А на другий день і дочка за нею почухрала.Проминувши останню хату Малих Димків, Пахом Ковінька звернув на дорогу, що вела в Зазубринці.Йшов уздовж яблуневого садка, поса
У «Ютубі» транслювали передачу, де українські діячі обговорювали різні політичні питання.Праворуч від основного вікна, де відведено місце для розмов в Інтернеті (чат), глядачі жваво висловлювали свою думку щодо почутого і побаченого.«Чатівці» сперечалися між собою. Інколи — різко, дошкульно, брутально, часом кумедно.Ось таке спілкування «чатівців»