- газета «Звягель-ІНФО»
- медіа твого міста
Огрядна баба Зіна сиділа на лавці під крислатою старою вербою, за якою, кроків за двадцять, схвильовано бігла неширока річечка, і все поглядала на Шпильчину хату.Нервувала:— І що там Сокориха робить? Ні хазяйства, ні… О, виткнулася!Сухорлява і вертка баба Ганна підчухрала до лавки і сіла поряд із сусідкою. Жартома кинула:— Що, вигріваєшся, стара?—
Дмитро Вербенко давно обіцяв приїхати в гості до свого колишнього однокласника Максима Козуба.Попередньо зателефонував:— Приймеш на гостину чи виженеш? — після привітань жартівливо поцікавився Дмитро.Максим коротко спитав:— Смієшся?— Аби не плакати.— Впізнаю колишнього друзяку! Коли будеш?— У цю суботу.— А що в нас сьогодні?— Дні погубив? Четвер.—
В Ощадбанку дід отримавДо платні добавки.Насамперед завітавДо м’ясної лавки.Дід тримає влади дар,Стид його шокує —Продавчиня свій товарСпритно рекламує:— Все є: м’ясо з баликом,Свіже й… в маринаді,Підчеревка з часникомЙ сало… в шоколаді!Дід недовго оглядавДостаток прилавку.Всі кишені обшукавІ зробив заявку:— На цю купочку грошвиВідпустіть без здачі
Василь обіперся ліктями на сусідський паркан і гукнув Миколу:— Куме! Агов!Микола саме точив сокиру, сидячи на дубовій колоді.— А… Василь. Здоров, куме! — Микола відклав убік сокиру й зиркнув на вікна хати. Напівшепотом сказав: — Моя вдома.— Е-е! — відмахнувся Василь. — У мене інший клопіт. Можна сказати, проблемочка.Микола підійшов до кума:— Ну?— З
Осінь. Вечір. Село. Роздуми переповнюють. Чергова спроба зрозуміти себе. Питання, яке полонить дівочу голову: знайшла чи загубила? А душа щемить від невідомого жалю. Про що ж шкодує, над чим жаліє юна панянка? Про це здогадується лише осінній вечір, який поступово переходить у ніч. Лише вона знає, як розбиваються мрії. Тільки сільська ніч бачила то
Грибів цього року-ууу…Аж нема.Сухо. Трісь-трісь. Під ногами. У лісі.Щось із погодою робиться не те…Або з нею хтось щось робить…Дід Омелько Медуха каже: «Якщо ото темні хмари пливуть небом зі сходу, ото, якщо брати за орієнтир хату баби Солодихи, значить, хмара та до наших дворів не дійде».Здивовано питаю:— Що, баба Солодиха хмару не пропускає?Дід О
(Стара казка на новий лад)Жила собі стара Мати-Коза. І мала вона семеро козенят.Якось Мати-Коза й каже своїм козенятам:— Сходжу до лісу, дітки. Травички свіжої нарву. І трав лікарських. А то ходить пошесть усяка… А ви двері замкніть. Та Вовка в хату не пускайте. Бо як залізе, то всіх вас поїсть! Із кісточками!— Ой, як лячно! — гуртом вигукнули козе
На зміну спекотному літу прийшла п’янка прохолода осені. Коли зранку зустрічаєш ледь не морозний ранок. І вже з нетерпінням чекаєш бабине літо. І найбільше це відчувається в українському селі.Осінь у селі завжди надихає творити щось нове та особливе. Адже після важкої фізичної праці хочеться насолодитися тихою ніччю, яка шепоче свої таємниці. Нічна
Скорочено публікуємо уривок із листа нашого читача, який поділився з редакцією своїми думками та емоціями напередодні чергової річниці Незалежності нашої держави. Також друкуємо добірку віршів нашого дописувача Г.Бондаренка.Війна продовжується. Військові мужньо тримають оборону на східних рубежах нашої держави, і в тому, що вони виконують свою робо
А малини вродило!..Гілля гнеться!Отої малини, що на природі росте.Росте вона на узліссях. У лісах. На вирубках. Ну, отих вирубках, де дерева мах-мах, і… вони кудись кругляком пішли. Тобто, поїхали…Річка. Замріяна Случ.Неподалік — малинник. Один із тих, малинників, що дуже рясно цього року вродив.Збирає малину чоловік. Звичайний собі такий чоловічок