103 03-02-2017
Час від часу зринає в пам’яті далеке дитинство. Пахне воно чебрецями, по яких ходили мої босі ноги, віночком з кульбаб, що сплітала й залюбки носила на русявій голівці, татарським зіллям, снопик якого завше приносила додому напередодні свята Трійці.Ох, те зілля... За ним ми, сільські діти, мандрували до широкого ставу, що плюскотів хвильками в низи