- газета «Звягель-ІНФО»
- медіа твого міста
Ця історія трапилася ще четвертого січня. Мешканець селища Городниця зранку в місцевій лікарні отримав порцію сильнодіючих уколів і мав на 11 годину приїхати на прийом до лікаря в Новоград-Волинський. На автостанції вже стояв автобус ПАЗ. Молодий чоловік зайшов до салону, дав водієві двадцять гривень за проїзд. Той дав йому здачі 6 гривень. Ніби в
До приватного майстра з виготовлення ключів та ремонту ювелірних виробів зайшов чоловік. Привітавшись, поцікавився:— Ви застібки на ланцюжки міняєте?Майстер поцікавився:— У вас який?— Срібний.— Ось на стендику зразки. Вибирайте. Це застібки на легкі ланцюжки, це — більш на…— Дев’яносто гривень?! — аж роззявив рота замовник, подивившись на цінники.
ПІЗНІ ГОСТІ Цього вечора Іван Петрович (імена в матеріалі змінено) на гостей не чекав. Попоравши хазяйство, приготував собі вечерю. Та тільки сів за стіл, як хтось настирно постукав у двері. — А це ще хто? — здивовано проказав уголос і ступив до веранди. — Ну, хто там добивається? З-за дверей почулося бадьористе: — Це я, Петровичу! — Хто? — Л
Завершувався другий тайм з футболу. Грали «наші» з «ненашими». Черговий лікар, самотньо сидячи в робочій кімнатці, неабияк нервував. Та й зрозуміло: вирішувалася доля команди, за яку він вболівав. А боротьба точилася за вихід у півфінал. Наразі гра загострилася біля воріт «ненаших». Медик занервував. Почав йорзати на табуретці. Заломлював пальц
Макар (в районі, де він жив, його називали «Макаркою») замовив ще п’ятдесят грамів коньяку. Бачачи, що «клієнт» доходить до кондиції, бармен толерантно зауважив: — Вам не зашкодить? Макарка огризнувся: — Твоє діло — наливати! Моє — платити! — Та будь ласка! Лимончик? — Обійдуся! — Як знаєте. — Наливай! * * * Макар вийшов з бару і поплента
Нам, як жителям нашого міста, зовсім не байдуже, що відбувається в його межах. Ми дуже його любимо і пишаємося, що живемо саме в цьому місті. Не один рік точаться баталії навколо пам’ятника В.І.Леніну. Хтось байдуже до цього ставиться, а комусь він жити не дає спокійно, навіть спати вночі (пам’ятаємо про його підрив у недалекому минулому). І ось, м
20 ГРУДНЯ, 20 ГОДИН, 20 ХВИЛИН, 20 СЕКУНД…У підвалі — тиша. Ні, не тиша. Цокання годинника на стіні, ніби відлуння дзвону на Михайлівській, а краплі води, які крапають із бетонної стелі на долівку, тарабанять так, ніби поряд снаряди лягають.Принаймні так здавалося Панасу.ПАНАС: Г-галю…ГАЛИНА (зриваючись на крик): Спи крячкою! Спи, панікер! Якби не
ЗНАХАР ВАСИЛЬ ГРУЗДЬЩось на 50-річного Василя Груздя найшло, і він почав займатися нетрадиційною медициною. Літератури відповідної накупив. Лікарські трави почав збирати. Всю гору ними обвішав. Копав якесь коріння, дикорослі плоди заготовлював.Нове захоплення чоловіка дружина сприйняла недвозначно:— Дурієш?Василь глибокомислено відказав:— Усвідомл
ПЕНСІОНЕРКА ЛИШИЛАСЯ БЕЗ М’ЯСА 2 січня до правоохоронців звернулася пенсіонерка із села Броницька Гута і повідомила, що хтось забрався до її хати через двері, які були замкнуті на защіпку, і викрав продукти харчування: 1кг сала, 2 свинячі ноги, 3 кг індичих хвостів та 2 кг курячих крилець. Любителя сала і птиці намагаються знайти працівники міліці
Панас лежав на ліжку біля стінки і слухав, як за вікном гавкав сусідський пес. Не давав спати. Думкою лаяв собаку. Потім повернувся до дружини.ПАНАС: Галю.ГАЛИНА: Нарешті!ПАНАС (здригуючись): Що, нарешті?ГАЛИНА: Жду, жду, а ти мовчиш! Думала, що ти вже того…ПАНАС: Чого — того?ГАЛИНА (трохи помовчавши): Вже того спиш.ПАНАС: А-а. А я вчора в Чорногуз