- газета «Звягель-ІНФО»
- медіа твого міста
Вадим (імена в матеріалі змінено) сидів біля вікна і ліпив з пластиліну чергову іграшку. — Ну, що там цього разу майструєш? — поцікавилася Марія, його мати. — Собаку, — не відриваючись від свого заняття, відказав син. — Пішов би, погуляв би. — Закінчу — піду. — Гаразд, гаразд. Ліпи. * * * Вадим ріс тихим, хворобливим хлопчиком. Коли його одн
Що примусило в ту ніч прокинутися Тетяну (імена в матеріалі змінено), вона згадати не змогла. Відкривши очі, побачила на білій стіні літньої кухні блимання червоних відблисків. — Господи, горимо! — прошепотіла із жахом і швидко вдягла халат. До двору вже прибігли сусіди: хто з відром води, хто з граблями тощо. Серед людського гаміру чувся голос Я
РОСТУТЬ КОНОПЛІ НА ГОРОДІ Днями працівники Новоград-Волинського МВ у ході проведення оперативно-профілактичного відпрацювання в с.Барвинівка у будинку місцевого жителя виявили подрібнену рослинну масу зеленого кольору вагою близько 50 грам. А на присадибній ділянці домогосподарства зростало ще 59 рослин коноплі. За словами господаря, наркосировину
У Семенчиків свиня до кнурів зірвалася. Нічогенька така собі паця.— Веди до Очеретного, — радить Галина чоловікові. — Кажуть, кабан у них породистий.О восьмій ранку Микола вивів свою вухату із хліва. Та тільки свиноматка вийшла на подвір’я, то так і тицьнулася рилом у штахетник.З’явилася Галина, немов з неба впала.— Що ж ти її за ногу прив’язав?— А
Після двомісячної реконструкції 31 серпня відновлює свою роботу міська лазня, розташована по вулиці Воровського. Як розповіла Людмила Михайлівна Тодоровська, директор КП «Новоград-Волинськтеплокомуненерго», на реконструкцію даного об’єкта було витрачено близько 500 тисяч гривень. Зазначимо, що ремонт самої лазні проводила будівельна фірма ТОВ «Кр
(УРИВОК З ПОВІСТІ) (Закінчення. Початок у №32, 33) У просторому залі, куди зайшли брати Займивітри, було багатолюдно. На сцені, за столиками, сиділи причепурені симпатичні дівчата і видавали запрошеним чисті анкети. А через певний час приймали їх уже заповненими. До одного такого столика, котрий стояв біля трибуни, підійшли Роман з Остапом. — В
(УРИВОК ІЗ ПОВІСТІ) (Продовження. Початок у №32) Повернувся Остап під вечір. Аби не впасти, пересувався, тримаючись за стінку. Довго намацував дзвінок на дверях. Зрештою знайшов. Відчинила Євдокія. — Ну що, алкаш, заявився? — дружина вперла руки в боки. Не одриваючи долонь од стінки, Остап прогудів «умгу» і ледь не впав. — Ну, то до побачення
Петро, Василь і Олександр ввійшли у лісову стихію і одразу присіли. На галявинці. Як годиться, поснідати. Гаряченьким. А коли трапезувати закінчили, — розійшлися хто куди. Гриби збирати. Минуло, мабуть, хвилин тридцять, як почувся гвалт. Це репетував Василь. Хлопці кинулися до нього. — Що трапилося?! Василь стояв із задертою до колін штаниною.
Надворі стояла нестерпна спека. Хтось тягнувся до водоймища, хтось ховався у затінку, хтось поспішав додому, але й там рятунку не знаходили — мучила задуха. Люди раділи навіть маленькому подуву вітерцю… А втім, далі мова піде саме про вітер, а якщо точніше, то про вентилятор. Прокіп Живжик, двірник, пообіцяв цю штукенцію продати Самсонові Семима
(УРИВОК ІЗ ПОВІСТІ) Було вже пізно. Перехожі зустрічалися зрідка. Думку не полишав випадок з контролерами. І оте словосполучення, кинуте їм: красно дякую! Напружив пам’ять, намагаючись пригадати, від кого його вперше почув. І таки згадав. Було це на Київському вокзалі в Москві. Здається, у ті роки, коли жив у Павловському-Посаді. Вже й достеменно