- газета «Звягель-ІНФО»
- медіа твого міста
Проходжу повз двір Хапайчуків. Чую, Ганька курей кличе:— Тю-тю-тю-тю-тю! Ідіть мої хоро-о-ші! А ходіть-но до ме-е-не! Я вам пшенички насиплю! Я вам просика дам! Ходіть, мої лапульки! Тю-тю-тю…У неї їх — хмара! Ну, як не хмара, то із сотню набереться.Мене вздріла.— Здоров була, Лук’яно!— Здраствуй, Ганно! Вихованців своїх пестиш?— В смислі?— Кажу, п
Шановні наші слухачі! Раді вітати вас! І поспішаємо поділитися з вами новинами, що надійшли до нашої поштової скриньки останніми днями. Отже, в ефірі «Радіо звичайних новин»! ПОДІЇ В ЗОНІ АТО Російські «відпускники», які заблукали в степах Донбасу, на новорічно-різдвяні свята продовжували гатити по українських позиціях не тільки зі стрілецької,
Коли батьки забрали останніх дітей із дитячого садка і працівники закладу розійшлися, сторож Олена Гнатівна (імена в матеріалі змінено), як зазвичай, обстежила приміщення, а вже тоді попрямувала зачиняти ворота і хвіртку.Замкнула. Аж тут на території (на дитячому майданчику) помітила молодого чоловіка у чорній короткій шкіряній курточці. Він сидів
У Житомирі… Чекаю на рейсовий автобус. Туди-сюди снують люди. Різні...— Допоможіть на операцію! Серце в мене.— Куди, Васю! Заховай гаманець! Ти подивись на нього! Бугай! Серце… В мене також серце!.. Заховай гаманець, меценат!— Гаразд, Клавочко…Поряд мене, на лавці, повсідалися веселі молодики. Четверо. П’ють пиво з жерстяних банок. Один із хлопаків
Роман Альбертович (імена в матеріалі змінено) зранку відчув себе недобре. Поскаржився дружині:— Щось мені, Іринко, зле. Знову суглоби закрутило… Аж нестерпно.— Ти ж кілька днів тому масажні процедури пройшов. Призначені лікарем! — здивовано мовила дружина. — Казав, що попустило.— Та попустило. А це знову почалося. Мабуть, недомасажували лікарі.Ірин
Веду синочка свого зі школи.Раптом питає мене:— Мамо, а що оті літери на машині значать?— Як, що? — кажу. — То її номер.— Ні, — хитає головою моє чадо і тицяє пальчиком вище номера легковика. — Оті літери, що на лобовому склі написані?Мене аж льодом обдало. На задньому лобовому склі машини великими друкованими літерами напис: «ПТН ХЛО». А під ним —
Старий Кравець (імена в матеріалі змінено) підмів підлогу біля грубки, притулив віника неподалік топки й відчув, що хоче їсти. Десь там у кухні на плиті стоїть каструля з червоним борщем. Лариса, дочка, вранці прибігала, наварила.Спираючись на ціпок, почовгав на кухню. Недообідав. Десь із сіней донеслося:— Є хто вдома?«Не закрився, — майнула в стар
Добігало до п’ятої вечора. Володимир Іванович (імена в матеріалі змінено), літній приймальник металобрухту, закривав підсобні приміщення на замки.Ось і сторожиха прийшла — Марія Олегівна, огрядна, пенсійного віку жінка.— Ну що, відбехав день, Івановичу?— Та було сьогодні… — відмахнувся той утомлено. — Якийсь завал!— Та бачу, купа лому назбиралася ч
До зупинки придибав довготелесий молодик. Із трьома новими целофановими пакетами в руках. Хлопець заклопотано роззирається навколо. І не помічає, що люди, котрі чекають на автобус, з нього тихенько хихикають. Точніше, з його клунків, на двох з яких великими літерами красується напис «Партія регіонів».Не посміхався лише один років сорока-сорока п’ят
Пригадується, як доводилося з сумками в темноті діставатися через зарості та розбиту дорогу до полустанку, що знаходиться між районами «Смолка» і «Кар’єр». Досі моторошно стає.Достеменно не зрозуміло, навіщо той перон споруджували на далеких загулинках міста? Очевидно, якась своя конспірація була в архітекторів тих далеких часів.Та ось, нарешті, по