- газета «Звягель-ІНФО»
- медіа твого міста
На ім’я начальника райвідділу поліції надійшов лист від мешканки району дивного змісту. Жінка повідомляла, що має одну дійну козу, але молока з неї має куций хвіст. Чому? Бо, на її думку, з кози нещадно знущаються «городські типи, які тут понаїхали, і спасу від них немає».Начальник карного розшуку Вадим Парилко викликав підлеглого Василя Манжуру (і
Василь Муфрик повертався додому під чаркою. Щоправда, не коливався. Настрій був піднесений. Сьогодні з колегами після робочого дня невеличкий сабантуй влаштували. Був привід.Цього дня Василь Муфрик навмисне пішов іншою дорогою. Тою, де жила молода симпатична вдовичка Тамара. Впала вона йому в око і край!Прочинив хвіртку, зайшов на її обійстя.Аж рап
Юрій вибрав букет червоних троянд на свій смак і зауважив, що він — найкращий серед розмаїття квітів на цьому торговельному майданчику. Аромат чарував, п’янив.«Які ніжні! Які прекрасні! Марійці обов’язково сподобаються!» — зачудовано подумав парубок про свою наречену і поспішив розрахуватися з вертлявою бабкою.Старушенція, взявши гроші за квіти і,
ЧЕРГОВИЙ КОНФЛІКТ Коли Віктор хряпнув вхідними дверима і пішов геть, то Зінаїда Петрівна (імена в матеріалі змінено) звалилась у крісло й схопилася за серце. Аліна — худорлява, прудконога її дочка, швидко принесла таблетки. Коли мати трохи віддихалася, стурбовано торкнула долонею її руку вище ліктя: — Як ти? — Вже легше. Дякую. Аліна сіла у кр
Кожен новий номер газети для редакційного колективу — як народження дитини. Нам, газетярам, пощастило раз на тиждень, щоп’ятниці, відчувати батьківсько-газетярське щастя. Впродовж ось уже чверті століття! 30 липня нашому друкованому виданню, яке очолює Тетяна УСЕНКО, виповнилося 25 років — рівно стільки часу минуло з дня виходу у 1993 році першого
— Свєтка?!— Людка?!— Жесть!— Не в’їхала!— Прикид у тебе класний!— В Турції була! В Анталії!— Жеееесть!— Знаєш, кого я там зустріла?— Кажи! Кажи! Кажи!— «А мнє ха-ра-шо с та-бооо-ю, Волоси пахнут вєс-ноо-ю, Нєжную і рад-нуу-ю, Абніму і за-це-лу-юууу…».— Невже самого Олега Винника??!— Ага!— Жеееесть, Людка!— Уявляєш, Свєтка…— Ну-ну!— Лежу в номері го
Після рясних кількаденних дощів нарешті в березово-осиковому ліску з’явилися перші червоноголовці. А по його краю, ближче до поля, траплялися, навіть, і білі гриби.Павло Скороход (імена в матеріалі змінено) набрав відро краснюків і пошкодував, що не прихопив із собою ще якусь «тару». Проте тут-таки згадав, що, начебто, коли йшов до лісу, машинально
На центральний базар Роман приїхав на велосипеді. Як зазвичай, припнув його тросиком до однієї із металевих труб, що з торця п’ятиповерхівки підпирали бетонний козирок.Уже за кілька кроків від запасного входу-виходу (просто на асфальті) порозкладалися зі своєю садовиною-городиною дядьки і тітки, бабці й дідугани, дівчата і хлопці...Були тут і гриби
Світало. Над водою, мов привид, плив туманець. Де-не-де скидалася рибина.Василь закинув вудку. Готував другу. Час від часу поглипував праворуч. Десь там, у верболозах, також готувалися до риболовлі кум Петро і його брат Гнат.Несподівано повітря розрізали важкі помахи лебединих крил. Пара сіла на плесо неподалік Василя. Птиці настороженим поглядом о
Андрій (імена в матеріалі змінено) збирався їхати до матері в сусідній район. Коли він склав дорожню сумку і зібрався рушати до дверей, Оксана із незадоволеним виглядом спитала:— Невже все так серйозно?— Оксано, ти ж була в матері, знаєш її стан! — здивовано відказав Андрій. — Операція на серці далася взнаки.— Вибач. Надовго?— Поки на вихідні. А та