- газета «Звягель-ІНФО»
- медіа твого міста
Вадим Крулько (імена в матеріалі змінено) віз свою дружину Тамару, яка сиділа поруч з ним, і невістку із сином, котрі дрімали на задньому сидінні.Їхали від родичів.Тамара солоденько позіхнула, прикриваючи рота. А відтак мовила:— Дивлюся на молодят, і собі спати хочеться.— Приїдемо додому, — відказав Вадим, не відриваючись од лобового скла, і відпоч
Обговорення святкового столу традиційно почалося заздалегідь — за тижнів два до Нового року.— Отже, шановні колеги, поки наше начальство перебуває у відрядженні, то мусимо взяти на себе ініціативу й обговорити наступні заходи. А вони — не за горами. Тим більше, потрібно наперед замовити кафе, бо ще трішки — і святкуватимемо на вулиці, — розпочала м
ПОВЕРНЕННЯ БЛУДНОГО СИНАКузьма Прискун (імена в матеріалі змінено) подався у світи одразу по закінченні школи. Спочатку вчився в обласному училищі на будівельника широкого профілю. Потім ходила вулицею чутка, ніби він гризе граніт науки у якомусь інституті в столиці. А затим Кузьма Прискун несподівано опинився за кордоном, на заробітках. У рідних п
Вранці вона його шпетила:— Що, голова бо-бо? Аякже! Де вчора був? Із ким тирлувався?— Лідо…— Приповз учора на карачках. Обнімається! Цілується!— З ким?— І з мамою також!— Твоєю?!— А чиєю ж?!— Оооооо…— Стогнеш? Так тобі й треба, Толичку!— Припини, Лідо.— І не подумаю! Що вчора жлуктив?— Шампанське.— І де?— У Назара Черешка був день народження. Ювіле
ЗІПСОВАНА ВІДПУСТКАІз Житомирщини на Полтавщину Вероніка й Андрій Овчаренки (імена в матеріалі змінено) дісталися без суттєвих нервових напружень, що часто трапляються в дорозі. Та разом з тим, будь-яка дорога втомлює, особливо, коли ти вже не в юному віці, сповненому енергії, запалу і поривань.Старенька мати з нетерпінням чекала на дочку і зятя.Ал
З роботи Віктор (імена в матеріалі змінено) повернувся похмурий.Марина це завважила, однак швиденько накрила стіл.— Сідай, соколику, вечеряй! — защебетала молода, пухка, як пиріжок, господиня. — Я тебе виглядала.Віктор замислено всміхнувся. Їв мляво, наче без апетиту. Гострий і великий його кадик поволеньки то піднімався, то опускався.А коли Марина
Старого Мирона (імена в матеріалі змінені) хвороба скосила. Зліг.— Наче й не болить так, щоб дуже, — жалівся він Євгенії, — але в тілі якась в’ялість. Хитає, коли йти намагаюся.— Може, лікаря викликати? — зажуреними очима подивилася дружина на немічного чоловіка.— Не треба, — відмахнувся той. — Побачимо. Ще день-два… Якщо не попустить, то… Побачимо
Сонце вже сховалося за червоною смугою небосхилу. З півночі прилетів холоднуватий вітерець. Листопад долічував свої останні деньки.Вечоріло.Петро накинув теплу безрукавку й вийшов надвір. Подихати свіжим повітрям.На дорозі побачив сусідів — Івана й Микиту. Між ними точився жвавий діалог. Очевидно, обговорювали останні політичні події. А подій тих щ
Дарина сиділа на лавці під кроною старої вишні і, звабливо спершись спиною об штахетник, спроквола лузала соняшникове насіння.Із-за рогу дороги-«грунтовки» показався Федір Заливаха (імена в матеріалі змінено).Дарина ще більше вигнула спину. Так, що її перса вже просто стирчали, і Федорові подумалося, що вони ось-ось проткнуть червону кофтинку молод
Дружина поїхала до дітей. А мені страх як захотілося кров’янки! Саме на базарі був. У м’ясному відділі.— Кров — мерзла, — попередила пишнотіла панянка, простягаючи мені пластикову «півторачку» зі свинячою кров’ю. Відтак додала:— Якщо сьогодні робитимете ковбасу, то, коли прийдете додому, покладіть пляшку у холодну воду. Хай трохи полежить у ній. По