- газета «Звягель-ІНФО»
- медіа твого міста
Монетизація — це така штука, коли певна категорія людей субсидії або пільги отримує «живими» грошима. Це, щоб малозабезпечений сам міг платити кошти за комунальні послуги. І її, оту саму «монетизацію», нещодавно ввели в дію.Звичайно, є спокуса, отримавши ці «монетки» на руки, використати їх, наприклад, на штани або на сало…Скажу одразу, такий підхі
Старий Павло Хлист (імена в матеріалі змінено) заходився міняти врізний замок на дверях тамбуру.Його сусід, Гнат Охріменко, угледівши Хлиста за роботою, здивовано вигукнув:— А що це ти, Мар’яновичу, там мудруєш?— А тобі що, повилазило?Охріменко, тамуючи образу, витримав паузу. А відтак, що найбільш турбувало, спитав:— А чи зайду я назад, додому?— З
«Куди зникли «чорнобильські» кошти?» — із таким запитанням у колективному листі до «Звягеля» звернулися постраждалі внаслідок Чорнобильської катастрофи.«Ось уже третій місяць учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС не виплачуються грошові компенсації — оті мізерні двісті гривень на, так звані, продукти харчування. І ходять чутки, ніби в найближчі місяц
— Даниле Євграфовичу!— Даніла Євграфович!— Вибачте, Даніла Євграфович.— Я поспішаю!— А ми хотіли у вас ексклюзивне інтерв’ю взяти.— Що взять?— Інтерв’ю. Ексклюзивне.— Яке?— Ексклюзивне.— Це, тіпа, — ля-ля, ля-ля?— Щось таке. — А шо! Дам! І це, я, тіпа, в прямому ефірі?— Саме так.— А-аа. Тоді, мамуню, привіт! Це я! Даня твій! Скоро приїду, мамуню!—
Дмитро саме голився, коли задзвенів мобільний. Він простягнув руку до телефону, що лежав поряд на поличці, і увімкнув режим голосного звуку.— Слухаю!Зненацька грізний жіночий голос:— Алло! Дімка?! Дімка, питаю?!— Кгм… Та я. Що за аврал?— Що робиш?— Хм. Голюся.— Він, бач, голиться!— Шановна, ви…— Анна Альбертівна я! Якщо забув! Теща твоя! Мама!— Так
НІЧ БУЛА НЕ ЗОВСІМ ЗОРЯНА…Вони схоронилися в копні сіна неподалік ставка.На чорному небі ледь-ледь мерехтіли поодинокі зорі. Від води потягло свіжою прохолодою.Коли минули «гарячі моменти», Михайло (імена в матеріалі змінено) пошепки пожартував:— А ніч не дуже-то й місячна, і не зоряна, і не ясная! А голки видно! — Михайло захопив у жменю жмут сіна
Марина торжествувала: нарешті! Нарешті вона приборкала Олександра (хоча про себе вона говорила «загнуздала жеребчика»)! Укоськала самого Олександра Мілашевича (імена в матеріалі змінені) — місцевого крутого хлопця! У шикарному барі якого (у затишній окремій кімнатці) і відбулася перша зустріч Марини й Олександра.Саме того дня Марина і дізналася від
Єгору Дубняку (імена в матеріалі змінено) було близько сорока. Жив із матір’ю. Дружина із сином від нього пішла два роки тому.— А кому він такий треба? — жалілася Оксана своїм батькам. — Працювати не хоче. Вештається від хати до хати, аби де хильнути. А мені його годувати? Та хай іде під три чорти!* * *У хаті Івана Притули частенько збиралася компа
— Так, так, тааа-ак. Реклама. І що в ній? Читаємо: «Увага! Дуже сильна увага! Продаються суперкоци! Дуже рідкісні екземпляри! Практично, унікальні! Коци потрапили до нас у сиву давнину. Із галактики Туманність Андромеди. Коли інопланетяни приземлилися на хуторі Патаракі (щоб перекусити), ось тоді парочка коців і вислизнула з космічного корабля і зн
Борис Лінько (імена в матеріалі змінено), позаглядавши в порожні каструлі й випивши залпом кружку води, забрався геть із хати.— Ма! А нафіга він тобі такий, га?— Хто? — не одразу втямила кругловида Тамара.— Та чмир той, Борька.Мати важким поглядом уп’ялася в сина. Відтак з осудом мовила:— Ну, а ти що? Школу закінчив, а далі що? Ні мети, ні… ні… — Т